Не брати чужого
Єдину донечку в родині Соломію обожнювали як золоте яйце. Що не побажає будь ласка! Батьки, самі ерудовані, працювали у Київському науково-дослідному інституті, тато справжній професор із окулярами на носі. Скільки памятає Соломія, у них у квартирі завжди кружляли гості, як мухи біля варення.
Мама, Інна Борисівна, готувала так смачно, що навіть сусіди з другого підїзду приходили нюхати повітря! Пироги як кораблі на Дніпрі, величезні, столи завжди сервірувала, як у ресторані.
Ну, Іннуся, твій стіл як картина: і гарно, і смачно, хто прийде миттєво шлунок танцювати починає, жартували гості, розсідаючись по кутах.
Соломія у школі була не зовсім відмінниця, але пятірки та четвірки стабільно отримувала. Батьки ніколи не штовхали її до книжок сама бралася за уроки, наче завжди мала план дій. Повернеться зі школи, переодягнеться, поїсть борщу і сідає за підручники.
Соломіє, ти на уроки музики їздила?
Так, мамо, була, щойно повернулась!
Вчилася в музичній школі, вибрала скрипку все ж аристократично. Справді любила грати, коли скрипку в руки брала потрапляла в інший вимір, як у серіалі про час, що тікає. Викладач постійно ставила Соломію за приклад всім.
Школа пролетіла, як український вітер. Друзів і подруг було чимало; добра, відкрита, всім допомагала. Жила з батьками у Києві, тому мріяла вступити тут же до університету.
Тобі легко, Соломіє, твої батьки у виші працюють, пристроять хоч на історичний, хоч на математику, жартувала подруга Єва.
А куди ти хочеш вступати?
Та нікуди, піду працювати. Мама одна, ледве тягне нас почну заробляти, буде легше, відповідала Єва, і справді в них з мамою головне економія, навіть чай двічі заварюють.
Соломія не розуміла, як живе Єва, бо сама ні в чому не знала біди.
Мамо-тато, мені на випускний треба нову сукню та туфлі! знизала плечима Соломія.
Знаємо, доцю, завтра вихідний, підемо по магазинах, обіцяла Інна Борисівна.
Сукню купили, туфлі в тон залишалась здати ЗНО, повеселитися на випускному, а далі доросле життя!
Вступила Соломія до Київського політехнічного. Звісно, батьки трохи «підсуетились», але й сама могла: мама у знайомстві, як риба у воді, на всяк випадок переговорила із ким треба.
Ура, ви тепер маєте студентку, раділа Соломія, коли побачила своє прізвище в списках.
Вітаємо, доцю! тато сміючись подарував їй новенький телефон, мобілка тоді була як космічний корабель ще не в кожного.
В університеті їй подобалось усе: навчання, викладачі, друзі, студентські вечірки, іспити, курсові та інші студентські радощі. З Євою зустрічались рідко часу катастрофічно бракує. Єва працювала на заводі, там свої турботи, свої обіди все по-іншому.
Влітку Соломія їздила у студентські будзагони оце була пригода! Симпатична, весела, хлопцям подобалась, але великого кохання не траплялось просто дружба, пару раз зустрічалась, але нічого серйозного.
На останньому курсі Соломія познайомилась із Вадимом, справжній козак! Відслужив у армії, працював майстром у ремонті побутової техніки. Познайомились випадково у кінотеатрі, куди прийшли із Євою (нарешті вибралися вдвох!)
Дівчата, можна до вас? запитав чемно молодий чоловік, коли вони потягували коктейлі в кафе перед сеансом.
Можна, відповіла Єва, а Вадим прямо на Соломію дивився, як на отаманку.
Вадим, представився, сьогодні багато глядачів, оглянувся, ніби виправдовується за те, що сів.
Я Єва, а це Соломія, посміхалася подруга.
На новий фільм вибрався, друг радив.
Ми теж раз у сто років разом, часу нема. Я працюю, Соломія вчиться, пояснювала Єва. Вадим не відводив погляду від Соломії.
Домовились після сеансу ще побачитись сиділи в залі на різних місцях. Втрьох гуляли допізна, Вадим провів обох: спочатку Єву, потім Соломію, номер телефону дати попросив.
Вадим виглядав на всі сто, розмовляти з ним цікаво, начитаний, Соломія закохалась. Зустрічались, за пів року одружились. Батьки, познайомившись з Вадимом, були не проти майбутній зять їм припав до душі.
Після вишу Соломія пішла у декрет, народила сина Артемчика. Вадим був турботливим чоловіком і батьком, підтримував, як справжній патріарх.
Мамусю, мені пощастило, говорила Соломія, з Вадимом я як за стіною.
І я рада, доцю. Вадим справжній чоловік, казала Інна Борисівна, а тато із зятем шахи грали, балакали про все на світі.
довелося все почати спочатку
Але щастя вічним не буває. Артемчику було пять, коли Соломія з Вадимом потрапили у аварію. Їхали з Києва на автомобілі, раптом мотоцикл як вітер з Буковини вилетів назустріч Соломію вибило з машини, можливо це й врятувало їй життя, а чоловік загинув. Артемчик був з бабусею та дідусем.
Господи, за що мені це? шепотіла Соломія, коли прийшла до тями в лікарні, поруч була мама.
Слава Богу, дочка, очнулась, плакала Інна Борисівна, переломи ноги й ребра, але жива, моя маленька.
Вадима ховала Соломія на інвалідному візку. Довго реабілітувалась, батьки підтримували, жила з сином у них. Депресія тягла дно, рятував тільки Артемчик.
Дякую, Боже, молилась біля ікони, що Артемчик живий. Він повернув мені життя.
Почала Соломія все спочатку.
Мамо, я вирішила переїхати на Чорноморське узбережжя, у нас там дім, хочу оселитися. Море і Артемчику допоможе, і мені. Ви в гості приїжджайте, тут все про чоловіка нагадує.
Батьки погодились. На новому місці Соломія знайшла спокій, влаштувалася адміністратором у готелі, стала більш соціальною. Артем вже ходив до школи. По вихідних пляж, сонце, відпочинок.
Одного разу на пляжі Соломія згубила обручку. Для неї то була згадка про чоловіка, сльози лилися, рилася в піску.
Чого плачете? почувся чоловічий голос. Що трапилось?
Кільце загубила дуже цінне.
Хто на пляж в кільцях ходить?
Я ходжу! Ще питання будуть?
Добре, допоможу, сказав чоловік, мене звати Кирило, а вас?
Соломія, вони разом перебирали пісок, врешті кільце виявилось у її одязі.
Дякую, Кирило.
А ви давно тут? спитав Кирило. Я приїхав із другом, він в готелі відлежується, перебрав вчора, тож сьогодні я один.
Я тут живу, відповіла Соломія.
Поспілкувались, Кирило запросив у кафе.
Підемо з пляжу, згодилась Соломія, ще згоримо, краще в кафе, сьогодні спека.
У прохолодному кафе потягували льодові коктейлі. Соломія не поспішала, син місяць у бабусі й дідуся, до школи привезуть. Кирило відразу зізнався, що одружений, має доньку, працює у своєму місті в аеропорту.
Соломія розповіла свою історію, згадала про чоловіка.
Почала все з нуля, казала вона, з сином переїхали сюди.
З Кирилом легко, відкритий, простий, добрий. Після кафе він провів її до дому попрощались. Через три дні Кирило чекав Соломію біля дому з букетом квітів.
Привіт, я скучив! оголосив Кирило, передаючи квіти.
Привіт! У мене відпустка з завтра, зраділа Соломія.
Клас! Більше часу разом, обрадувався Кирило. Запрошую до ресторану, відзначити відпустку, і мого друга познайомиш.
У ресторані повеселились добряче, Кирило залишився у неї і сталося те, що сталося.
Господи, я закохалась, думала Соломія.
Після втрати чоловіка у неї нікого не було, відпустку провели разом. Кирило вимагав на роботі відпустку за власний рахунок. Але все одно мусив їхати. Розставання тяжке. Через тиждень зателефонував.
Соломіє, я скоро приїду… Зрозумів, що без тебе не можу. Зізнався дружині вона подала на розлучення.
судьба кинула ще одну монету
Соломія була щаслива про дружину з дитиною зовсім не думала.
Я теж жінка, хочу щастя.
Кирило приїхав, офіційно одружилися, коли розлучення було. За рік донечка. Щастя було як у казці.
Та видно, доля вирішила ще раз кинути монету. Через десять років ідилія завершилась: курортне місто, спокуси, Кирило почав гуляти. Скандали, обмани, але все стало явним. Соломія подала на розлучення, Кирило повернувся у своє місто, помирився із колишньою. Дочку доглядав, платив аліменти. Діти виросли. Артем поїхав до бабусі й дідуся, вчився у виші, там одружився. Донька залишилась із мамою, теж вийшла заміж, живе окремо.
Соломія має двох онуків і онучку. Приїжджають у гості, старенькі батьки теж навідують, нерідко разом із Артемом. Все життя Соломії це діти і онуки.
А Кирило? Більше в її житті не з’являвся. Соломія вирішила раз і назавжди: з чоловіками покінчено. Впевнена:
Я заплатила за любов до одруженого не брати чужого, не будувати щастя на чужих сльозах
Випробовувати долю більше не хоче, боїться, що бумеранг повернеться і вдарить боляче. Тож живе сама.
Дякую за увагу, підтримку й підписки. Усім щастя й добра!
Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓
