Навіть тридцять років сімейного життя це не причина терпіти зраду
Катерина крутила в руках маленьку коробочку оксамит вже добряче поперетираний, золоті літери ледве видні. Всередині блищали три крихітні камінчики. Естетика присутня, не буду сперечатися.
Пять тисяч гривень, озвався Олексій, гортаючи новини на планшеті. В Золотій Підкові брав, ще й з бонусною карткою.
Дякую, мій дорогий.
В грудях щось стиснулося. Ні, не через суму що тут вже вимагати в їхньому віці? А через те, як саме він це сказав. Буденно. Наче звітував про покупку молока.
Тридцять років разом. Перлова річниця таке рідко трапляється у наш час. Катерина встала зранку, дістала зі старої шафи ошатну скатертину з мереживом весільний дарунок свекрухи. Почала готувати Пташине молоко той самий торт, який Олексій колись називав шматочком раю.
А тепер він сидів, уткнувши очі у екран, і відповідав тільки зітханнями.
Олексику, ти ж обіцяв на тридцяту річницю зїздити зі мною до Львова, памятаєш?
Угу, навіть не піднявши погляду.
То, може, хоча б у Карпати махнемо? Давненько не відпочивали удвох.
Кать, у мене горить проєкт. Зараз не до того.
Проєкт. Вічно якесь паління! Особливо останній рік з копійками, коли Олексій раптом зацікавився молодістю. Записався у фітнес-зал, пішли витрати на модні кросівки, гардероб тепер стильний, навіть стрижка як у молодіжних тіктокерів чуб набік, скроні вистрижені.
Чоловіки завжди так, це криза середнього віку, бурмотіла подруга Світлана. Пройде.
Ага, якби ж то! З кожним днем лише поглиблювалось.
Катерина приміряла каблучку сидить ідеально. Ну, принаймні розмір після стількох років він ще памятає. Камінці переливаються холодним блиском.
Гарна, пробурмотіла вона, розглядаючи подаруночок.
Так. Нова мода, молодіжний дизайн.
Ввечері за святковим столом сиділи мовчки. Торт як завжди, ніжний, повітряний. Олексій зїв шматок, похвалив автоматично. Катерина дивилась на нього і думала: коли її чоловік став чужаком?
А хто та дівчина? раптом спитала.
Яка дівчина? Олексій нарешті підняв очі.
Та, яка допомогла вибрати оці молодіжні коштовності.
До чого тут вона?
Олексій, я не дурна. Жінка вибирала каблучку. Чоловіки про молоду оправу не згадують.
Пауза. Довга. Мовчання розрізає повітря.
Кать, ну що за дурниці?
Її звати Ліля?
Олексій побліднів. Навіть не поцікавився, звідки вона знає. Значить, не помилилася.
Я випадково побачила ваші повідомлення минулого місяця, коли ти просив знайти номер страхової. Сонечко, скоро побачимось памятаєш то?
Він мовчав.
Двадцять девять років, з вашого офісу. Вчора виклала в Instagram фото з ресторану той самий столик біля вікна, що ти любиш. Я впізнала скатертину.
Звідки ти знаєш про ресторан?
Світлана побачила. Випадково. Думаєш, у нашому місті лишишся непоміченим?
Олексій тяжко зітхнув:
Так, є Ліля. Але це зовсім не те, що ти думаєш!
А що?
Вона мене розуміє. Легко з нею, цікаво. Можемо поговорити про книжки, фільми.
А зі мною нема про що говорити?
Кать, ну подивись на себе! Все про дітей, про здоровя, ціни в магазинах А з Лілею відчуваю себе живим.
Живим протягла Катерина. Зрозуміла.
Я не хотів тебе ранити.
Олексій опустив голову.
Вона знає, що ти одружений?
Знає.
І нормально? Підходить їй статус жінатий?
Вона сучасна. Не будує ілюзій.
Сучасна! Катерина криво усміхнулась. А тридцять років зі мною це теж ілюзія?
Піднялась з-за столу, взялася за посуд. Руки тремтіли, але старалася триматися.
Кать, може поговоримо по-людськи?
Про що тут говорити? Все вже сказано.
Я ж нікого не вибирав!
Вибрав. Щодня обираєш. Коли пізно повертаєшся. Коли брешеш про відрядження. Коли даруєш їй подарунки з наших грошей.
Наших!
Я теж працюю, забув?
Катерина помила посуд, акуратно поставила сушитися. Скатертину склала і сховала. Все як завжди, тільки руки дрижать і не проходять.
Кать, ти чого хочеш? спитав Олексій, стоячи в дверях кухні.
Хочу побути сама. Сьогодні. Подумати.
А завтра?
Не знаю.
Два дні мовчала. Олексій пробував щось говорити, але отримував ввічливе угу і так. На третій день не витримав:
Скільки це ще буде продовжуватись?
А тебе що не влаштовує? Катерина прасувала його сорочку. Все як завжди: готую, прибираю, прасу тобі хіба важливо щось інше?
Але ти не говориш!
Навіщо дурити себе? У тебе для цього Ліля.
Катя!
Що? Ти сам казав зі мною нудно, нема про що говорити. Я не збираюсь тягнути той мастер-клас Як бути цікавою.
Ввечері він пішов до друзів. Катерина знала до неї.
Сіла за компютер, відкрила сторінку Лілі у Facebook. Красива, молода. Фото з дорогих готелів, з бокалом просекко, в модному пальті.
Один з останніх постів: Життя прекрасне, коли поруч той, хто цінує. І хештеги любов, щастя, #зрілийчоловік.
Зрілий чоловік! Катерина аж захихотіла. Як маркування товару.
В коментарях подружки пишуть: Лілю, коли весілля?, Повезло з чоловіком!, А що скаже його дружина?
На це Ліля відповідає: У них шлюб вже давно формальний. Живуть як сусіди.
Тридцять років як сусіди
Назавтра Катерина записалась до юриста. Молодий хлопець в окулярах терпляче її вислухав.
Все просто: спільне майно наполовину. Квартира, дача, авто. Якщо буде доказ зради можете претендувати на більшу частку.
Ні, мені більше не треба, відповіла Катерина. Справедливо буде достатньо.
Вдома вона намалювала список:
Квартира продати й поділити по-чесному.
Дача йому. Я туди не поїду більше.
Машина мені. Нехай собі купить нову.
Рахунки у банку навпіл.
Олексій прийшов пізно, побачив список.
Що це?
Розлучення.
Ти геть з глузду зїхала?
Нарешті прозріла.
Катю, я ж пояснював! Це просто захоплення, все мине!
Я повинна чекати ще тридцять років, поки ти перебісишся?
Олексій опустився на диван, закрив лице руками.
Я не хотів тебе образити.
Але ж образив.
Що мені робити тепер?
Вибирати! спокійно відповіла Катерина. Або сімя, або Ліля. Третій дороги нема.
Три місяці жили мовчки, як справжні сусіди навіть кімнати окремі. Спілкувались лише у крайній потребі. Катерина записалась на курси англійської, плаває у басейні, читає книги, на які роками бракувало часу.
Ліля дзвонить, плаче у слухавку. Олексій виходить на балкон, шепоче якісь серйозні слова.
Одного вечора повернувся раніше, сів навпроти:
Я порвав з нею.
І що мені з цим робити?
Катю, я був дурень. Помилився.
Згодна.
Може спробуємо ще раз? Я змінився.
Катерина відклала книгу:
Ти не через мене розлучився з Лілею, а тому, що вона набридла. І наступна Ліля буде рано чи пізно.
Та не буде!
Якраз буде. Бо ти не мене втрачаєш, ти молодість втрачаєш. Я з цим нічого не можу зробити.
Катю
Документи готові. Підписуй.
Підписав. Без скандалів, поділ майна чесно. Катерина взяла лише те, що планувала.
Через пів року вона познайомилася з Романом її ровесник, вдівець, викладач англійської мови. Зустрілися на курсах. Запросив у театр.
Катерино, сказав він за філіжанкою кави після вистави, мені подобається з вами розмовляти. Ви надзвичайна співрозмовниця.
Справді? А мій колишній чоловік вважав мене нудною.
Значить, він просто не вмів слухати.
Роман вмів: і слухати, і сміятися з жартів, і щиро розповідати про себе не намагаючись виглядати молодшим.
А що вам подобається у жінках? якось спитала Катерина.
Розум. Доброта. Щирість. А вам у чоловіках?
Чесність. І щоб не боявся власного віку.
Засміялись.
Іноді Олексій все ще дзвонить. Вітає зі святами, питає про здоровя. Наче колишній однокласник.
Ти щаслива? запитав колись.
Так, Катерина без роздумів. А ти?
Не знаю. Мабуть, ні.
Отож, кожен обирає сам.
Каблучка за пять тисяч досі в шкатулці. Не носить лежить як памятка, як легко можна знецінити тридцять років.
А Роман подарував на день народження старовинну брошку куплену на київському блошиному ринку, недорогу, але з любовю і думкою.
Краса не в ціні, сказав він. А в тому, з яким серцем даруєш.
І Катерина зрозуміла життя після пятдесяти не закінчується. Воно тільки починається наново.
А як думаєте ви? Можна після пятдесяти почати все спочатку? Діліться думками у коментарях.
