Так склалось у житті, що дві донечки відповідали народній казці про двох донечок. Перша донька була невисока, худорлява, не було у неї друзів, була неприязною та без почуттів. Друга дочка виросла стрункою, високою, розумною, приязною та подавала надію нам на щасливе майбутнє, бо завжди була працьовита та вихована.
Молодша донечка зуміла відразу знайти себе у житті. Як же ми її відмовляли, благали, але вона все одно відправилась в армію, бо вважала, що це буде важливий урок для неї в житті. По закінченні контракту вона вирішила поступати на юриста і вже на 5 курсі знайшла роботу за професійним спрямуванням. Спочатку зарплата була невеличка, але про батьків ніколи не забувала, а як тільки вихідні, то відразу нам допомагати. Також намагалась сестру наставити на правильний життєвий шлях.
Старша ж ледве закінчила школу на 4-6, тому з навчанням в неї не склалось і захотіла піти також в армію, як молодша сестра, але вона не пройшла підготовку. Ніколи вона не була статна та красива, тому дуже комплексувала та вважала, що її ніхто не любить та не цінує. Оскільки, всіх цікавлять такі, як її сестра: розумниі, красивиі, впевнені в собі, а не таких як вона. Неодноразово з нею знайомилися хлопці, але вони тільки насміхались з неї. У неї не було ніяких планів на життя. Казала, що знайде десь роботу та буде жити все життя сама. Тому була у нас надія тільки на молодшу доньку.
Розуміючи, що своє життя вона тут не змінить, старша донька вирішила відправитись кудись в гірське село та почати своє життя з чистого листа. Туди де ніхто і ніколи не буде порівнювати з молодшою сестрою, адже для неї це було дуже бoлячe. Там вона влаштувалась помічницею на ферму і з часом стала допомагати ветеринару.
Добра, старша жіночка працювала ветеринаром, саме вона звернула увагу на старання дівчини та помітила, що робота з тваринами приносить їй задоволення. Вона вирішила допомогти та підготувати її до вступу у місцевий ветеринарний коледж.
З часом її покликали працювати в одне велике село. Там вона і почала самостійно працювати спеціалізованим ветеринаром. Зуміла знайти там чоловіка. Дуже мужній та добрий хлопець з яким вони жили в мирі та любові.
З молодшою донечкою сталася бida. Все частіше їй було мало грошей, а до легких грошей завжди мала тягу. Якось їй запропонували дещо перевезти та отримати немалу суму грошей. Так і спіймали її. Вона ж сама не знала, що перевозить. Ось так і життя її розвалилося, як тільки забажала ще більшого.
Мама з татом ніяк не могли відійти від того, тому вирішила та “безпорадна” батьків до себе забрати. Вони продали квартиру батьків та почали зводити будинок, поряд з будинком старшої доньки. Зараз же вони живуть всі разом і батьки не можуть приховати свого здивування, як тут всі цінують та поважають ветеринара який приїхав з міста.
Донечці допомагають по господарству та приглядають за внуками, доки їхній зять голова сільради, прийде додому та приготує фірмову страву.