Народила дитину, коли самій уже майже пятдесят! Ти що, з глузду зїхала? дорікали мені рідні по телефону.
Мені 46. Місяць тому я народила близнюків хлопчика Тарасика і дівчинку Соломійку. Важко передати, що я відчуваю, коли дивлюся на них. Таке щастя, що аж серце розривається! І радість, і сльози, і ця неймовірна теплота всередині.
Але ні моя мама, ні сестра не приїхали навіть на виписку. Родичі чоловіка теж ігнорували народження наших діток. І все через наш вік.
Раніше я й не думала про дітей, чесно. Була молодою, насолоджувалася життям клуби, танці, вечірки. Ну що ще треба дівчині? Коктейлі, залицяння, ночі без сну. Як же гарно тоді було!
А потім у 22 я зустріла Ярослава. Красенюка борода, окуляри, жарти такі, що аж живіт болить від сміху. Дівчата за ним ходили, як тінь, але він обрав мене. І знаєш, це мені дуже підняло настрій. У нього була квартира, машина, сімейний бізнес батьки володіли кількома магазинами одягу в Києві, гроші непогані.
Я думала, що знайшла свого принца. Мріяла про весілля, про гарну сукню, про подорож до Туреччини на медовий місяць.
Але для Ярослава це була просто пригода. Я прожила у нього місяць, а потім він просто змінив замок і викинув мої речі. Коли я була в салоні на манікюрі! Єдине, що він мені сказав: «Ми з різних світів, ти мені не підходиш». Ніби я не людина, а якийсь старий черевик!
Після цього я довго відходила. Втратила 15 кілограмів, ходила, як тінь. Випало майже все волосся, доводилося носити парики. Здоровя теж підвело через різке схуднення почалися проблеми. Операції, ліки, навіть народні засоби пробувала але нічого не допомогло.
Тоді я вирішила зосередитися на карєрі. Завжди любила малювати нігті, тому стала майстром манікюру. Клієнтів було багато, заробляла добре. Взяла кредит, купила двокімнатну квартиру, потім і машину. А в 33 роки відкрила свій салон краси. Працюю з молодими дівчатами, все йде добре.
Два роки тому я зустріла Андрія. Він працював поруч, якось зайшов у салон розміняти тисячу гривень. І ось знову кохання. Ми швидко почали жити разом, розписалися. І, звісно, задумалися про дітей.
Але через вік нічого не виходило. Тому ми пішли на штучне запліднення. Я щодня молила Бога, щоб він подарував мені дитину, щоб я стала найкращою мамою.
І Він почув мене. Я народила двох здорових малюків, пологи пройшли легко.
Ти з глузду зїхала? Які діти в твої роки? кричала мама в трубку.
Господи, у мене скоро онуки будуть, а ти вирішила народити! Сестро, ти вже стара для цього! лякала сестра.
Ніхто з родичів нас не підтримав. Біля пологового чекали лише Андрій і фотограф. Зробили кілька знімків на память і додому.
Діткам вже місяць. Ні мама, ні сестра не хочуть приходити. Кажуть, що я «осоромила їх перед усім селом», бо народила в такому віці.
Але що в цьому поганого? Хіба я не маю права на щастя? Хіба це таке зло хотіти родину?..
