Найскладніше у житті з песиком це зовсім не те, що більшість людей собі уявляють.
Це не ранкові чи вечірні прогулянки у дощ або лютий мороз, коли втомлений чи душа не на місці.
Це не відмова від подорожей, поїздок у гості чи зустрічей, де кажуть: «Приходь, але пса не бери».
Це не шерсть на ліжку, на одязі, навіть у борщі й дерунах.
Це не миття підлоги тричі на день, знаючи, що за годину знову буде слід від лап.
Це не витрати у ветеринарній клініці гривнями, ані страх щось прогавити важливе.
Це не те, що втрачаєш трохи свободи, бо тепер це «ми», а не «я».
І навіть не те, що твоє серце вже належить не тільки тобі.
Усе це любов.
Усе це життя.
Усе це ти Сам(а) обрав(ла).
Найскладніше зявляється поволі як біль у колінах, коли дощить над Дніпром або вітер на Подолі крутить.
Як холод, що спершу не відчувається, а згодом пронизує до кісток.
Одного ранку розумієш:
він вже не може, як раніше.
Пробує але вже не так.
Біжить до тебе радісно, як колись, але щось змінилося.
В його очах, що завжди шукали твої, проступає глибока втома, яка тихо промовляє:
«Я тут, але щодня мені трохи важче».
Згадуєш, яким він був веселим цуценям.
Дивишся на нього тепер і бачиш: він повністю твій, вірить тобі до кінця.
Він весь час вірив у тебе,
вірив, що ти поруч,
що врятуєш і допоможеш.
І ти не підводив(ла).
Але від старості ти вже не захистиш.
Найболючіше знати, що для тебе він був розрадою…
А ти для нього був(ла) ВСІМ:
усім життям,
усім небом,
усею надією.
А ти не готовий(ва).
Не готовий(ва) відпустити.
Не готовий(ва) дивитись, як згасає той, хто навчив тебе любити, не просячи нічого взамін.
Потім приходить тиша.
Могутня тиша.
Порожнє місце на подушці.
Мисочка, яку вже ніхто не буде вилизувати.
І серце, що розбите на клаптики.
Ти виходиш знову на вулицю.
Але вже без нього.
І ловиш себе на тому, що звертаєшся до порожнечі:
«Йдемо, моє маленьке»
Якби я міг(могла) повернути час назад,
я б вибрав(ла) те саме.
Я б знову обрав(ла) втому, смуток, відданість.
Бо ця любов справжня.
Мати пса це впустити у життя вогонь.
Вогонь, який гріє навіть тоді, коли його вже немає поруч.
Бо пес має лише одне призначення на цій землі:
подарувати тобі своє серце.
А головне цінуй кожну мить любові, бо вона змінює нас назавжди.
