Занадто багато турботи
Соня прокинулася від запаху смаженої цибулі та дивного звуку. У кімнаті було темно, але за стінкою дзвеніли каструлі та щось булькотіло.
О шостій ранку, серйозно? прошепотіла вона, натягуючи халат.
На кухні, у червоному фартусі з написом «Королева кухні», стояла свекруха Тетяна Іванівна. Вона спритно перевертала котлети на величезній сковорідці, при цьому голосно насвистуючи «Червона калина».
Доброго ранку, Сонечко! весело сказала вона, не обертаючись. А я ось вирішила всіх пригостити котлетками! Домашніми! Без хліба, як Віталік любить!
Віталік спить, спробувала посміхнутися Соня. І я теж спала. Сьогодні субота.
Та що ти, донечко! Хто рано встає, тому Бог дає! Я о пятій вже на ногах, встигла й душ прийняти, і по подвірю пробігтися зарядка, знаєш, корисна. А потім подумала треба ж усіх нагодувати!
Соня повільно налила собі кави. Поки робила перший ковток, у кухню ввірвалася її мама Надія Степанівна у спортивних легінсах і з килимком для йоги під пахвою.
Соню, доброго ранку! Ти не забула? Сьогодні ми йдемо на пілатес!
Надіє Степанівно, усміхнулася Тетяна Іванівна з тонкою ноткою іронії, ви вже повернулися?
Так! бойко відповіла Надія. Я пробіглася кварталом, знайшла, де свіжу зелень купити, і ще відкрила для себе студію йоги! До речі, Тетяно, котлети зранку це занадто. Ви знаєте, скільки в них жиру?
А ви б спробували, перш ніж критикувати, свекруха зробила крок уперед. В них куряча грудка, жодного жиру. Та й Віталік їх з дитинства любить, я йому такі що-суботи готувала.
А Соня не їсть смажене! різко сказала Надія. У неї шлунок слабкий, я її змалку тільки на парі готувала.
Соня сховала обличчя в долоні.
Це пекло. Домашнє пекло.
Увечері в ванній відбулася сцена номер два.
Чому моя губка лежить на підлозі? скрикнула Тетяна Іванівна з ванної.
Може, тому що ви своєю губкою зкинули всі інші? не залишилася в боргу Надія Степанівна.
Я? У мене все акуратно! Це ваші скляночки скрізь! Я дверцята від шафки відкрити не можу там ваші травички!
Це лікувальні настої для обличчя!
Це сміття, Надіє Степанівно! Сміття!
Соня закрила ноутбук. Працювати було неможливо.
Віталіку, тихо сказала вона чоловікові. Нам треба поговорити.
Зараз не час, відмахнувся він. У мене турнір, ми у фіналі.
Віталіку, Соня підвелася, або ми говоримо, або я переїжджаю у сарай.
Він поставив джойстик на паузу і зітхнув:
Про що?
Про те, що в нашому домі живуть дві жінки, і обидві вважають, що це їхня кухня, їхня ванна і їхній ти.
Ну, це тимчасово…
Це вже третій тиждень, промовила Соня крізь зуби. Я перестала пити каву вранці, бо на кухні війна. Не можу сходити у ванну, бо унітаз захопили кремами. Вчора твоя мама переставила мої книжки за зростом. Моя мама скасувала наш Netflix, щоб дивитися «Танці з зірками».
Але ж вони хочуть якнайкраще…
Так, Соня підвелася. Завтра вони одна одну спалять на багатті з моїх улюблених романів.
Наступного ранку розпочався великий батл.
Тетяна Іванівна почала готувати «фірмовий борщ». Надія Степанівна, дізнавшись про це, дістала свій козирний туз «овочевий суп без солі та жиру». Обидві жінки паралельно шинкували капусту.
Мій борщ завжди їсть Віталік! З хлібом та сметаною! голосно заявила Тетяна.
Бо ви його з дитинства так привчили! парирувала Надія. А в тридцять років час їсти по-людськи! Здоровя важливіше за смак.
А материнська любов важливіша за всі ваші фітнеси!
Фітнес це здоровя! А ваш борщ інфаркт у тарілці!
Соня не витримала:
Годі! У мене, до речі, теж є смаки, і я не їм ні борщ, ні суп без солі! Де мої вівсяні пластівці?
Я викинула, там були трансжири, у голос відповіли обидві.
Що?..
Соня вийшла з кухні. На вулиці моросив дощик. Вона накинула куртку, пестливо потіпала собаку по голові й пішла куди очі дивляться.
За годину її наздогнав Віталік. Він їхав на велосипеді, з парасолькою та термосом кави.
Я зрозумів, сказав він. Це занадто.
Ти думаєш? вона не дивилася на нього.
Я поговорю з ними.
Говорити не треба. Треба вирішувати.
Того ж вечора Соня скликала «сімейну раду». За круглим столом зібралися всі четверо.
Шановані мами, почала вона. Ми вас дуже любимо. Але жити з вами під одним дахом це як запустити в один зоопарк лева й пантеру.
Хто тут пантера? обурилася Тетяна ІБабуся Ліда взяла слово і, несподівано для всіх, запропонувала влаштувати спільний вечір з варениками, де кожна покаже свій унікальний рецепт, і саме тоді вони зрозуміли, що родина це не про контроль, а про те, щоб ділитися теплом, навіть якщо воно подається з тріщинками.
