До початку свята зібрались усі, окрім стpашHеньк0ї Віки, але присутні були лише раді, бо ніхто з нас не любив її. Всі тільки наcмiхaлиcь з неї та дpaжHили. Вечір був у розпалі, як раптом двері ресторану відчинились

Вчора я була на зустрічі випускників — десять років після закінчення школи. До початку свята з’явились усі, окрім Віки, і ми були переконані, що вона вже не прийде. Не можна сказати, що когось це сильно засмутило, адже з дівчиною ніхто не дружив. Ми вважали її нудною та непривабливою. У шкільні роки ми тільки дpaжHили й нaсмiхaлись з неї, а вона мовчки усе теpпiлa. Ми навіть зраділи, що вона вирішила не приходити, але раптом двері ресторану відчинились і зайшла дівчина, у якій ми ледь впізнали ту саму «сTpашнeньkу однокласницю».

Мабуть, якби я зустріла її в інший час та іншому місці, то ніколи б не впізнала. Замість тихої, замкнутої в собі дівчини, на зустріч прийшла цілковита протилежність — красива та самовпевнена. Увесь вечір хлопці не відходили від неї

ні на крок, робили компліменти та запрошували на побачення, а дівчата намагались потоваришувати. Під вечір у ресторан прийшов її чоловік.

Віка перейшла до нас лише в шостому класі. Раніше вона навчалась у ліцеї, де з неї постійно знущались однокласники. У більшості з них були багаті батьки, а тому діти не надто любили «бідняків». Насправді, Вікторія була з добре забезпеченої сім’ї, але завжди надавала перевагу скромному та непримітному одягу, не мала дорогої техніки та й загалом не витрачала кишенькові гроші направо й наліво. Чаша терпіння батьків дівчинки переповнилась, коли однокласники напали на неї після уроків та сильно побили. Батьки сподівались, що у новій школі ситуація налагодиться.

Проте і в нашому класі на Віку чекав не надто теплий прийом. Дівчинка була доволі повненька, що стало причиною насмішок від нових однокласників. Під час медогляду навіть виявилось, що у неї початкова стадія ожиріння і схивольована медсестра була змушена повідомити класного керівника. Незабаром ця новина долетіла і до нас, тому з того часу ми називали її не інакше, ніж «товстуха». Не додавали їй привабливості й невдало підібрані окуляри, які займали ледь не пів обличчя.

Своєю чергою, Віка ніяк не реагувала на знущання і навіть жодного разу не поскаржилась вчителю. Мабуть, за роки навчання у ліцеї, в неї виробився так званий «імунітет» до насмішок. Після закінчення дев’ятого класу, Віка вступила у коледж і з того часу ми її більше не бачили.

Коли ми прийшли на зустріч, то помітили, що «товстуха» так і не прийшла. Згадавши шкільні роки, ми не забули поглузувати над тим, що вона, мабуть, стала ще страшнішою та невпевненою у собі, а тому вирішила не з’являтись.

Проте через дві години двері ресторану відчинились і з’явилась та сама «страшненька однокласниця». Ніхто з нас відразу і не впізнав дівчину, адже від колишньої зовнішності не залишилось і сліду: фігура стала як у моделі, скромний одяг змінився розкішною сукнею з декольте, а замість окулярів у товстій оправі були контактні лінзи. Але навіть не це вразило мене найбільше. Віка стала дуже впевненою у собі, весь вечір вона підтримувала розмову та розпитувалась про наші справи. При тому, у її поведінці не спостерігалось ні краплі зверхності чи якоїсь образи на присутніх.

Деякі дівчата презирливо дивились на Віку та не могли повірити, що вся увага хлопців дістається лише їй. А дехто навіть припускав, що вона спеціально прийшла сюди, щоб помститись нам за знущання. Проте насправді дівчина поводилась дуже люб’язно і навряд чи збиралась пригадувати шкільні роки.

Під кінець свята у зал увійшов красивий чоловік у дорогому костюмі. Він привітався з усіма, побажав гарного вечора та, взявши Віку за руки, покинув заклад.

Коли вони вийшли, то всі почали обговорювати події того вечора. Майже кожен з нас щиро зізнався, що шкодує за всі ті роки знущань, які Віці довелось через них пережити. Ми зрозуміли, що оцінювали її лише по непривабливій зовнішності, та навіть не спробували дізнатись, яка вона людина.

Вчорашній вечір я запам’ятаю надовго! Віка дала нам усім безцінний урок і ми зрозуміли, що зовнішність буває оманлива і головне тільки те, що в душі. Молодчина!

Оцініть статтю
Джерело
До початку свята зібрались усі, окрім стpашHеньк0ї Віки, але присутні були лише раді, бо ніхто з нас не любив її. Всі тільки наcмiхaлиcь з неї та дpaжHили. Вечір був у розпалі, як раптом двері ресторану відчинились