На підлозі лежали жіночі речі, і коли я зайшла в спальню, побачила його з іншою жінкою
Київ
З Ростиславом ми були разом більше трьох років довірливі стосунки, у яких не було місця сумнівам. Ми вже познайомилися з батьками одне одного й планували весілля на осінь. Я вірила, що хочу дітей із цим чоловіком і мрію провести з ним усе життя.
Того дня, коли він повернувся із відрядження з Харкова, ми не домовлялися зустрічатись, але мені дуже захотілося зробити йому сюрприз. Я взяла відгул на роботі, спекла улюблений медовик і поїхала до нього на Позняки. На щастя, у мене були свої ключі, тож я тихцем зайшла, поки він ще спав, і навіть встигла зварити каву до торта.
Я тихо відчинила двері до спальні й не встигла зробити і кроку, як ледь не перечепилася через речі на підлозі. У кімнаті було темно, тому я підсвітила телефоном і побачила купу жіночого одягу, розкиданого поряд із ліжком. Я зробила кілька кроків і побачила Ростислава, який обіймав незнайомку
Вони спали, обійнявшись. Я не стала влаштовувати сцену. Просто тихо зачинила двері, залишила на столі його улюблений медовик і ключі. Вийшла надвір. Надворі було холодно, і повертатися до батьків у цю мить не хотілося зовсім. Я присіла на лавку в парку біля Дніпра й розридалася.
За якийсь час поруч сів хлопець на імя Назар і спитав, чи все гаразд. Я не згадала про зраду просто слова самі собою пішли, ніби знаю його давно. Так ми й розговорились. Якось непомітно опинилися у нього вдома на Оболоні, грілись чаєм і говорили про життя.
Тепер ми з Назаром разом, плануємо наше весілля, а про минуле майже не згадую. Думаю, доля сама звела нас такою дорогою, бо дарма нічого не буває у житті людини.
