Кінець девятого класу Олеся помітно розквітла, і тепер багато хлопців, та й молодиків поглядами провожали струнку й гарну дівчину. Батьків Олесі в селі всі знали й поважали. Мати Ганна працювала начальницею пошти, а батько Василь був слюсарем. Будинок у них великий спочатку думали, що дітей буде багато, тому й звели простору хату. Та народилася лише одна донечка, і більше Ганна вже не змогла.
«Олесю, покликала мати, іди, будь ласка, розвіш білизну, щойно постирала».
«Гаразд, мамо, зараз»
На дворі стояв спекотний літній день. Олеся в коротенькій сукні вийшла з хати з тазом випраного білизня й пішла до мотузки, натягненої між деревами.
У селі всі знали цю гарну й енергійну дівчину вона була запальна й смілива. До шістнадцяти років розквітла, а тепер і сама вже оцінним поглядом провіряла хлопців.
«Ну й донька в Василя, говорили місцеві жінки, провожаючи її очима. Не одному хлопцеві голови позбиває».
Підійшовши до мотузки, Олеся почала вішати білизну, і раптом її погляд впав на Степана, який сидів на лавці під деревом, курив і не відривав очей від дівчини. Це був друг батька. Василь запросив Степана й Миколу допомогти викласти плитку в саду. Василь зайшов у хату принести квасу робітники хотіли пити, а Микола ніс пісок у відрі з купи.
Олеся кинула на Степана таке погляд через плече, що той ледь не поперхнувся димом. Потім неспішно нахилилася, вигнулася, як лань, і вішала велике рушник
