Мій син одружився декілька років тому. Дівчину звати Олександра. Ми не конфліктували. Не назву наші стосунки родинно-теплими, але й негативу ніколи не було. В них є донечка Оксанка. Обожнюю свою внучку. Завжди рада до себе забрати.
Живемо в одному місті. Діти ближче до центра, а я на окраїні. Мені пропонували продати мою двокімнатну і купити однокімнатну поближче до дітей. Я відмовилась. Не хочу лишній раз лізти в їхню сім’ю, а якщо треба з внучкою посидіти, то завжди можна приїхати. Двадцять хвилин і на місці.
Навіщо я це все розповідаю? Хочу коротко розповісти про наші стосунки. Завжди вважала їх нормальними, але одна подія змінила мою думку.
Внучка захворіла крупозною пневмонією. Гострий період захворювання дівчинка провела в лікарні. Дитину виписали, але ще треба було пропити курс таблеток для укріплення імунітету. Внучка, після виписки, ще відчувала слабкість. Може так сталось через страх. Мала дитина вперше захворіла такою страшною хворобою, а може пневмонія фізично спустошила слабкий дитячий організм.
У будь-якому випадку, за Оксанкою потрібно доглядати. Батьки хвилювалися. Хотіли брати почергово відгули на роботі. Я це послухала і викликалась посидіти з внучкою. Син спочатку ніяковів. Казав: «Мамо, не хвилюйся. Ми впораємося. В тебе теж є свої справи. Не хочемо тебе турбувати». Я наполягала. Вже й невістка сину казала погодитися, тоді він здався.
Олександра запропонувала пожити у них, поки буду доглядати Оксанку. Ідея мені сподобалась. В моєму віці, дві поїздки за день по місту сильно виснажують. Я взяла мінімум речей, щоб дітям не заважати, і приїхала.
Зустріли мене привітно. Речі забрали, до столу позвали. Після вечері, невістка розповіла, яке у дитини лікування, розписала режим Оксанки і постелила мені у вільній кімнаті.
Я дотримувалася усіх інструкцій. Давала Оксанці ліки, готувала, гралась з нею. Ми багато читали, дивились мультфільми та грали в хованки. Сину та невістці все подобалось. Вони раділи, коли бачили свою донечку жвавою та веселою.
На третій день перебування у дітей, вирішила допомогти невістці по дому. Оксанка вдень лягла спати, а я пішла готувати їсти та прибирати. Бачу, яка Олександра втомлена після роботи. Хотіла, як краще.
Побачивши чисту оселю та приготовану вечерю, невістка щиро подякувала. Ми всією сім’єю сіли до столу. Внучка постійно тараторила про прочитані книжки. Потім почала розповідати, які ми мультфільми дивились. Вечір пройшов чудово.
Але не все було так добре. Дійсно, спочатку Олександра раділа моїй допомозі, але з кожним днем все менше і менше. Не знаю, може це синові похвали так на неї вплинули. Було так.
Я приготувала вареників з картоплею, зварила щавлевий борщ, спекла гарбузяний пиріг і ще кабачки посмажила. Діти жартували. Казали, наготувала, ніби президента чекаю. Син активно нахвалював мої кулінарні навички. Звучала фраза:
— Ось би так кожен день. Жаль, мамо, ви з нами постійно жити не будете.
Напевно, це і зачепило мою невістку. Але ж це жарт.
Тепер вона не виказувала такої радості. Постійно хмурилась в моїй присутності. Почала просити, щоб нічого в домі не чіпала. Мовляв, сама прийде і прибере, їй не важко. Але ж я бачу інше.
Сперечатися не стала. Припинила робити хатню роботу. Тільки готувала. Все одно, щось Олександрі не подобалось. Син теж це помітив. Ми тихенько з ним поговорили про цю ситуацію. Пообіцяв вивідати в дружини причини її погано настрою.
Звісно, сину невістка нічого погано про мене не сказала, але я все одно відчувала негатив в свою сторону. Це був п’ятий день мого перебування у дітей. Внучці ставало краще, але вона все ще потребувала нагляду. Як би не дитина, то давно поїхала б додому.
Негатив тільки ріс. Сумісні вихідні з невісткою прикро згадувати. Дівчина відповідала на мої питання зі злістю в голосі. Відсторонила мене від будь-якої роботи.
Чому вона так вчинила? Я ж нічого погано не хотіла. Навпаки, думала за дітей, як їм вихідні звільнити, щоб вони цей час витратили на сім’ю.
Я останній раз запропонувала свою допомогу, а невістка каже:
— Мамо, ви приїхали за дитиною дивитися? Вот і робіть це!
Мені було не приємно. Нічого їй не сказала. Сину теж нічого не говорила. Ще посваряться через мене.
Всі вихідні дівчина вичищала хату, багато готувала та намагалась приділяти час доньці. З таким режимом, невістка взагалі не відпочила і на роботу пішла стомлена. Син намагався її вгамувати, але вона його не слухала.
На наступних вихідних дівчина робила те саме. В хаті не настільки брудно, щоб раз у тиждень відсувати всі меблі та вимивати за ними підлогу. Готувала невістка по п’ять страв на кожен прийом їжі. Це безглуздо. Більшість продуктів зіпсувалися.
Син хвилювався. Така поведінка не характерна його Олександрі. Він вирішив серйозно поговорити з дружиною. Мене теж покликали розбиратися у конфлікті. Не важко здогадатися, від коли невістка змінилась.
Дівчина не хотіла нічого обговорювати. Злилась на нас. В результаті сказала:
— Ну раз ти без мами нічого вирішити не можеш, то й живи з нею!
Ми не знали, що сказати, але я знала, що робити. Зібрала потихеньку речі, невістка навіть не заперечувала, і поїхала назад додому. Сину було надзвичайно соромно за свою дружину. Він довго вибачався. А що я могла сказати? Сталось те, про що думала. Посварились через мене.
З тих пір про допомогу мене ніхто не просить. Зве у гості тільки син та внучка, а невістка досі веде зі мною якусь війну, про яку я не знаю.
