Внучка без моєї згоди віддала мою пенсію на доброчинність

Я сьогодні зайшла в  банк, щоб перевірити стан своєї пенсійної картки, і була ошелешена несподіванкою. Коли вставила картку у банкомат і ввела свій пін-код, здивувалася — на рахунку не було жодної копійки. Картка була порожньою. Моє серце забилось швидше, а у моїй голові з’явилася дивна підозра.

Пізніше, звернувшись до співробітників банку та переглянувши відеозаписи з камер спостереження, стало очевидним, що особа, яка використала мою картку, була моя власна внучка. Це зворушувало мене найбільше, бо я завжди відчувала особливий зв’язок з нею, але тепер це було для мене великим ударом.

Відчуття зради й скорботи заполонили мене. Я не могла зрозуміти, як моя внучка, яку я так добре знала і дуже любила, могла вчинити таке. Ця новина вразила мене до глибини душі. Я відчула біль, розчарування та втрату довіри.

Мені було важко сприйняти цю реальність, але я розуміла, що повинна діяти розсудливо. Я зібрала всю  мужність і відвагу, щоб зустрітися зі своєю внучкою і з’ясувати причину її дій. Було болісно признатися, що вона позбавила мене моїх фінансових ресурсів, але більш важливим було розібратися в її мотивах та спробувати знайти спільне рішення.

На зустрічі з внучкою ми обидві були зламані та пригнічені. Вона зізналася, що зняла гроші з моєї картки, аргументуючи свої дії тим, що хотіла допомогти бідним. Я побачила її зніяковіння  і спробувала зрозуміти, що зумовило цей вчинок.

І моя кохана внучка, юна мудреця, розповіла, як в неї несподівано визріла ця ідея і вона забрала мою пенсійну карточку. Її добре серце розчулилося перед лицем біди та нужди, і вона вирішила допомогти іншим людям. Всі гроші, які були на картці, вона віддала на підтримку тих, кому це було найбільше потрібно — так сказала мені моя Вікторія. Звісно, таким вчинком вона мене дуже ошелешила.

Коли я запитала її, чому вона це зробила, вона відповіла з такою чистотою і безневинним дитячим розумінням: «Бабусю, у нас в хаті є що їсти, а багато людей голодні. Я не можу спокійно спати, думаючи про них. Гроші не так важливі, як допомога тим, хто цього потребує сьогодні».

Ці слова проникли усередину мене і заповнили серце гордістю та любов’ю до моєї внучки. Однак водночас душила образа, як це вона без моєї згоди і дозволу розпорядилася моїми збереженнями.

— Бабусю, я більше так не буду, — безневинно  закліпала своїми великими оченятами. — Розумієш, батьки зможуть оплатити житло. Одежу ти  маєш, — далі вигороджувалася Вікторія. — Я зустріла людей, які сьогодні не мають помешкання, не мають роботи, не мають грошей, щоб купити собі їжу….. Вирішила допомогти. Віддала твої гроші в надійні руки. Ти не хвилюйся. Справді, тим людям вони дуже потрібні, — торохтіла мала.

Я й не знала, як бути з нею. Сварити не хотіла, щоб не вражати її чуйне серце. Але й до порядку привчити треба.

Провела розмову, що такі поступки треба погоджувати з дорослими. Вона погодилася і опустила голівку,відчуваючи свою провину. Вона погодилася, що допомога іншим може бути здійснена іншими способами, але ніколи шляхом крадіжки чи порушення довіри.

Цей місяць без найменших витрат став для мене часом саморефлексії та подяки за все, що є в моєму житті. І хоча іноді відчуваю фінансову обтяженість, я знаю, що це лише тимчасово, і що справжнє багатство полягає в любові, в родині та здоров’ї.

Після тривалих міркувань зрозуміла, що моя внучка вчить мене бути більш щедрою і бачити красу у тих простих речах, які маємо. Вона вчить мене цінувати кожну мить та бути співчутливою до інших.

Цей період був важкий  для нас обох, але я вірила, що здатність пробачати та вчитися на помилках допоможе нам зрости і стати ще сильнішими. Наша сім’я прагнула знову знайти спокій та щастя, а я, як старша, почувала себе зобов’язаною підтримувати свою юну внучку на цьому шляху.

 

Оцініть статтю
Джерело
Внучка без моєї згоди віддала мою пенсію на доброчинність