«Мати моєї дружини багата, ми ніколи не будемо потребувати роботи», радів мій друг.
Памятаю, як давно це було, в ті часи мій знайомий на імя Антон завжди мріяв легкого життя за чужий рахунок. Усіма силами намагався вподобатися дівчині із забезпеченої родини. Я бачив, що кохання між ними не було, і добре розумів, що з такого шлюбу нічого доброго не вийде. Але Антон був упевнений: багата дружина ось його ключ до щастя і безтурботного життя. Можливо, в це й можна було б повірити, та тільки вона сама не знала, як заробляти на життя. Виявилось, що багатство їхньої сімї трималося на її матері, яка володіла кількома великими крамницями у Києві.
Я намагався донести до нього здоровий глузд:
Ти ж не думаєш, що тебе будуть утримувати все життя? Краще мати свою справу, бути незалежним.
Та що ти мені розповідаєш! Скоро в нас дитина буде, до того ж мені повністю довіряють! безтурботно сміявся Антон.
Я не міг його зрозуміти. Неприпустимо чинити так стосовно своєї дівчини. Це ж неправильно. Чоловік має працювати, дбати про сімю.
Через деякий час я почав замислюватися, як у них ідуть справи. Питаю Антона, де він зараз працює. Виявилось, ні він, ні його дружина нічим не займаються: сидять удома, день у день грають у компютерні ігри, дивляться телебачення або просто сплять. Мати годує їх та забезпечує всім необхідним. Чесно кажучи, іноді я навіть трохи заздрив Антон досягнув свого.
Мама моєї дружини заможна, ми ніколи не будемо працювати! вихвалявся він.
Може, це тривало б ще довго, але в матері почалися проблеми з бізнесом, прибутки впали у кілька разів. Довелося їй запропонувати дочці й зятю самостійно влаштуватися на роботу.
Минув місяць після нашої останньої зустрічі. Якось мені подзвонив Антон; у його голосі чувалося хвилювання. Він попросив позичити йому пять тисяч гривень на два тижні.
Я шукаю роботу Сходжу на співбесіду, отримаю аванс і віддам гроші. Ми зовсім без копійки, сумно зітхнув Антон.
Так закінчилося його безжурне життя. Відтоді працюють і він, і його дружина. Гроші, до речі, повернув. Ось вам і казка про заможних родичів. Не потрібно розраховувати на когось, треба завжди спиратися на свої сили. Лише тоді можливо по-справжньому відчувати впевненість і щастя.
