Сестру з чоловіком виселили з квартири. Їм не дали час на пошук нового житла, тому я запропонувала пожити у мене. В мене була одна умова – за все платити порівну.
Пройшов тиждень, а продукти купувала тільки я. Всі засоби особистої гігієни придбала теж я. Думала, потім віддадуть грошима. Так і жили.
Час йшов. Витрати ставали більшими. Сестру і її чоловіка все влаштовувало. Коли я підіймала тему фінансів, сестра одразу намагалась перевести розмову в інше русло. Але так не може тривати постійно. Я не можу все тягти на своїй шиї.
Нарешті вдалось розговорити сестру. Вона попрохала порахувати суму витрат і сказати їй. Вони все віддадуть, як будуть переїжджати. Слабо в це вірила, але погодилась.
Сума боргу вийшла не маленька. Мені пообіцяли все до копійки повернути. Коли мої дорогі родичі поїхали дивитися квартиру, то повернулися з шубою для сестри та срібним годинником для її чоловіка. Побачивши це, я остовпіла. Тобто гроші на ці речі в них є, а на продукти та комуналку немає?
Знов поговорила з сестрою. Вона взагалі не зрозуміла, чому я злюсь. Запитала, чи знайшли вони квартиру?
– Ти теж хочеш нас вигнати? – Здивувалась сестра.
Якщо чесно, то хочу. Розумію, це моя сестра, але вона поводить себе жахливо. Навіщо зараз купувати такі дорогі речі, якщо живете на шиї іншої людини? Замість цієї покупки, краще б зі мною розрахувались. Не дивно, що минулі хазяїни їх виселили. Не сумніваюсь, що вони поводили себе так само і ні за що не платили.
Цікаво, скільки вони планують так жити? Не збираюся вічно годувати їх за свій рахунок. Ще трішки і моєму терпінню прийде кінець.
