Коли я познайомилася з Ірою, вона мала лише 25 років, але її поведінка і манери здавалися мені дивно впевненими та збагненими. Іра була дуже серйозною, завжди розмірковувала перед тим, як говорити, і здавалося, що вона значно старша за віком, ніж насправді. Її друзі жартували, що вона поводиться як справжня бабуся, яка зібрала багатий досвід протягом багатьох років.
Якось, під час нашої звичайної прогулянки, Іра показала мені свій щоденник, який вела з дитинства. Там були записи про її плани, задуми та власні міркування. Ця відкрита розмова розкрила мені її справжній характер. Вона мріяла про стабільне життя, родину та успіх у кар’єрі. Це було вражаюче, адже в такому віці багато хто думає лише про розваги та миттєві задоволення.
Іра була також надзвичайно пильною щодо свого здоров’я. Вона вважала, що молодість — це найкращий час для догляду за собою, і старалася дотримуватися належної дієти та фізичної активності. Часом, спостерігаючи за нею, я раділа, що маю таку дисципліновану і мудру подругу, яка завжди діяла розсудливо та відповідально.
Водночас у неї була ще й не зовсім позитивна риса, яка також Ірі додавала віку. Це було постійне бурчання. Усе їй перешкоджало. Усе було не таким, як вона бажала. Ця риса не належала до позитивних і водночас я звиклася, що Іра така. Адже абсолютно позитивних людей не буває.
Нещодавно випадково після зустрічі з Ірою вирішила відвідати свою бабусю, Ганну, яку я теж дуже любила. І я одразу відчула контраст цих двох людей різних за віком і з цілком протилежними позиціями. Моя бабуся була прекрасною дівчинкою у свої 65 років. Іноді вона поводилася настільки жваво та непередбачувано, що я з захопленням дивувалася її енергії. Бабуся завжди знаходила спільну мову з дітьми та підлітками, дарувала їм своє тепло та доброту. Вона була справжнім втіленням радості і тепла.
Одного разу, коли Іра зустрілася з моєю бабусею, мені стало цікаво спостерігати за цим дивакуватим дуетом. Їх різність у поведінці була просто неймовірною. Іра, звикла до свого мудрого та розсудливого стилю життя, дивилася на бабусю з захопленням, намагаючись зрозуміти секрет її безтурботності та вільного погляду на світ.
А Ганна, в свою чергу, з великою вдячністю приймала допомогу та поради Іри. Вона відкривала для себе нові ідеї та переконання, і разом з Ірою вони створили прекрасний тандем. Втім, не зважаючи на свої роки, Ганна залишалася справжньою дівчинкою в душі.
Ці дві особистості, різні, але такі унікальні, допомогли мені зрозуміти, що наші життєві досвіди формують наше ставлення до світу. Кожен має свій спосіб бачити та розуміти реальність. І дякуючи їм, я змогла знайти баланс між зрілістю та радістю, мудрістю та спонтанністю. Навіть не дивлячись на те, що вони були на різних життєвих етапах, у них було так багато, щоб навчитися і взяти для себе у приклад. І найважливіше — не стати буркотливою бабусею в свої 25.
