Моя мама все життя збирала речі. В нас шафи тріщали від гарного одягу, але вона його не носила. Мама, на постійній основі, одягала десять-дванадцять речей. На шафі зберігали безліч взуття. В маминому арсеналі бачив: туфлі, босоніжки, шльопанці, кросівки, чоботи. Вона на одягала їх. Мама вважала, для гарного одягу потрібний привід.
Ми мали багато посуду. Я бачив набори розписані маками, фіалками, ромашками, прозорі, дивних форм, два чайники і ще багато всього. Ми мали гарну турку, розписану надзвичайно чарівними візерунками, але мама заварювала каву в звичайній каструлі. Не треба розповідати, що на смак такий напій був жахливим.
Моїй мамі привезли у подарунок дорогі парфуми. Її подруга їздила у Францію. Привезла маленький флакончик справжніх парфумів. Одна краплинка наповнювала одяг чарівним запахом на цілий тиждень. Подруги часто дарували мамі дорогу косметику, але мама користувалася звичайною. Вона твердо вірила — гарні речі тільки для особливих днів.
Мама померла. Я залишився сам з її речами. Довго перебирав всі мамині пожитки.
Назбирав вісім мішків одягу. Вони виглядали бездоганно. Абсолютно нові речі не хотілось викидати. Я роздав їх. З косметикою така сама історія. Мої подруги плигали від радості, коли я дарував їм дорогу та якісну косметику.
Що робити з іншими речами? Гадки не мав. Звик все складати «до кращих часів». А коли вони настануть? Моя мама постійно собі у всьому відмовляла. Вона любила гарний посуд, але ніколи з нього не їла. Мала чудовий одяг і чекала «того самого дня», щоб їх вдягти. Не дочекалася. Я вирішив віднині жити по іншому.
Перебрав старий посуд. Багато викинув і витяг одразу два гарних набори. Дістав свій новий одяг та перевісив його наперед. Старі кросівки викинув. Віднині буду ходити в нових. Я вирішив користуватися всім, що купую. Треба насолоджуватися життям, хоча б в побуті. Не всі можуть дозволити собі поїздки та ресторани, але випити чаю з гарного посуду не важко.
Я б хотів, щоб моя мама зробила такі самі висновки. Тисячі людей забувають насолоджуватися життям тут і зараз. Постійно щось збирають, відкладають, витрачають своє життя не туди. Напевно, ця звичка притаманна нашим людям, завдяки бабусям та дідусям. Вони все життя щось збирають і нас вчать робити так само. Я щасливий, що змінив свої звички. Тепер житиму тут і зараз. Немає часу складати гарні речі, потрібно насолоджуватися чимось маленьким.
