Нас в сім’ї двоє: я і мій молодший брат. Мама — жінка з гарячим характером. Вона постійно в когось закохується та крутить романи. Зазвичай, вони тривають декілька місяців. Як тільки мама знаходить новий об’єкт кохання, кидає нас на своїх батьків.
Ми з малечку звикли жити в різних хатах. Коли був малим, ображався на маму. Брат, хоч він менший, швидко звик до такого життя. Зараз я виріс. 3ла на маму не тримав. Вона хотіла влаштувати особисте життя. Раніше, ставився до неї нейтрально, але, після останнього епізоду, змінив свою думку.
Коли мені виповнилось шістнадцять, мама знайшла чергового чоловіка. Цей випадок відрізнявся від інших. Минулі мамині романи були з місцевими чоловіками, а її нове захоплення — з Німеччини.
Вони познайомились на сайті знайомств. Переписувалися два місяці. Ще місяць — спілкувалися по телефону. Всього лиш через три місяці дистанційного спілкування, німець купив мамі квитки та покликав жити до себе. Вона все кинула та поїхала. На роботу навіть не подзвонила. Гадки не маю, що відчував її шеф, коли головний бухгалтер зник. Ми жили два тижні самі.
Грошей мама не залишила. Я готував їжу з того, що було. Думав, вона повернеться через декілька днів. Не могла ж жінка кинути своїх дітей на призволяще.
Я помилився. Вона не повернулася через два тижні, через місяць, навіть через рік, від неї не було жодної вісточки.
Нас забрали бабуся з дідусем. Жив з ними до двадцяти років, а потім переїхав у інше місто. Друг покликав на хорошу роботу. Я ж не дурень відмовлятися. Брат залишився жити з бабусею та дідусем.
Працював багато, але й грошей заробляв достатньо. Присилав кошти рідним, щось складав.
Бабуся з дідусем п0mepлu, коли меншому брату виповнилось дев’ятнадцять. Саме тоді, з’явилась мама.
Вона приїхала в місто і одразу пішла в квартиру своїх батьків. Брат здав її. Сам, як і я, переїхав. Маму чекали сюрпризи. Батьки п0mepлu. Житло, яке спочатку хотіли зробити дарчим для неї, залишили онукам. Синів немає, а в квартирі живуть квартиранти. Замки давно змінені.
Спочатку жінка подзвонила мені. Я звертався до не по імені, на що вона образилась, і терпеливо пояснив, в квартиру жити ніхто її не пустить. Посипались погрози, потім умовляння, а, під кінець, благання. Не реагував. Вона ще довго дзвонила, все ще просила допомогти, але ми давно не вважали її своєю мамою. Це чужа жінка. Вона кинула нас багато років тому. Ми не зобов’язані їй хоч якось допомагати.
