Прийшла моя дружина і сказала «гарну» новину:
— Коханий, моя сестра житиме з нами!
Я чаєм подавився.
— З якої радості?
— В її сім’ї 6і _да! Чоловік не хоче йти на роботу. Він півроку сидить вдома на дивані. Мама відмовилась їм допомагати. Ти ж знаєш, вона раніше давала їм тисячу гривень кожен місяць. — Я кивнув. — Тепер не буде. Вона сказала, що втомилась від них. Уявляєш?!
Теща правильно зробила. Вона допомагала своїй дочці і її чоловіку шість років. Працювала на двох роботах і одну зарплату віддавала своїй дочці. Зараз вона вийшла на пенсію. Підробляє в магазині солодощів, але досі тягла на собі сім’ю доньки.
Чоловік дружининої сестри не хотів йти на роботу, бо йому зручно. Він працював на півставки або допомагав знайомим за гроші. Скільки його пам’ятаю, він завжди стоїть на біржі. Чоловік ніколи не вирізнявся працьовитістю. Його утримувала мама. Вона пилинки здувала зі свого синочка. Жінка давала грошей, приходила, щоб прибрати та приготувати. Коли він навчався в інституті, вона робила за нього всі завдання. Курсові та дипломні писала теж вона. Одяг купляли разом, бо він мав мамі подобатися. Що в нього знайшла сестра моєї дружини, гадки не маю.
До речі про сестру. Вона нічим не краща. Просиділа біля мами до двадцяти п’яти років. Нігде не працювала. Вона ходила на побачення та шукала багатого чоловіка. Мала безліч стосунків, але всі вони закінчувалися через місяць-два. З кожним своїх хлопцем знайомила сім’ю і називала «своїм майбутнім чоловіком». Познайомилась з нинішнім у барі. Він одразу їм сподобався. Через два тижні побралися. Дружина раділа за свою сестру, а я брався за голову. Дивлячись у минуле, починаю розуміти, чому їхній шлюб не вдалий.
Теща довго допомагала своїй доньці, але всьому є край. Дівчина не йшла на роботу. Вона випорхнула з під маминого крила, одразу до чоловіка. Хотіла, щоб тепер він заробляв гроші, а вона далі сиділа вдома. Сталось не так, як вона хотіла.
Ситуація погіршилась, коли двоє не працюючих людей народили дитину. Тільки цього їм для повного щастя не вистачало. Сиділи двоє вдома, одна мама гроші давала, а друга — все по квартирі робила. Двоє дітей, в тілі дорослих, народили дитину. Так бачив цю ситуацію.
— Чому твоя сестра не піде на роботу? Що робить її чоловік? — Запитав я.
— Любий, вона не може! Вона за дитиною дивиться! Материнство — важка робота. Чоловік не працює, бо роботи хорошої немає, але він активно шукає! Кожен день вакансії дивиться! — Затараторила дружина.
— Невже? А твою сестру хто годувати буде? Ти чи я?
В дружини зарплатня чотири тисячі гривень. За все плачу зі свого карману, а жінка витрачає свої гроші на особисті потреби.
— А на її дитину хто гроші даватиме? — Знову запитав.
Дружина опустила очі. Дивлячись на підлогу, тихо промовила:
— Я думала, ти це робитимеш.
— Повторюю, з якої радості?
— Ну, сестра у біді! Їй треба підтримка та допомога! Ми ж сім’я! — Сказала дружина.
— Добре, кохана. — Заговорив я миленьким голосочком. — Нехай твоя сестра бере свої речі, дитячі та приїжджає до нас. Ми її покладемо в наше ліжко, а самі спатимемо на підлозі. — В нас однокімнатна квартира, про що моя дружина забула. — Ти будеш віддавати свої гроші на дитину, а я піду на ще одну роботу, щоб забезпечувати чужу жінку та дитину. Ти будеш прибирати не за нами двома, а за чотирма. Вночі погано спатимеш, бо кричатиме дитина. Ми почнемо сваритися, адже будемо нервові. В результаті — розлучимося, але допоможемо твоїй сестрі!
Дружина замовкла. З такого боку, вона не дивилась на свою геніальну ідею. Хоча, щось мені підказує, що це придумала її сестра.
— Я зрозуміла тебе. — Тихенько заговорила дружина.
— Що саме?
— Скину сестрі вакансії. Нехай сходить сама або відправить чоловіка!
Нарешті! Добре, що достукався до неї. Треба ще поговорити з її сестрою. Знаю ту жінку, вона ще довго промиватиме мізки моїй дружині. Такі люди до останнього не підуть на роботу, а будуть шукати альтернативні шляхи.
