Моя донечка справжній ангел та мед для моєї душі

Якось я поралась в гаражі, адже прийшов час прибирання. Компанію мені складала моя трирічна донечка. Вона з народження просто прекрасна дитина. Неймовірно красива та розумна для свого юного віку. Вона малювала картинки кольоровою крейдою, поки я наводила лад на полицях. І тут вона неочікувано мовила своїм дитячим голосом:

-Я дуже щаслива, що Бог зробив моєю мамою саме тебе, матусю!»

Ці слова дуже здивували мене і від приємного шоку я запитала ще раз її. На цей раз в неї вийшло сказати ще цікавіше та миліше:

-Я дуже щаслива, що ти моя Божа мама! – посміхаючись своїми пухкими щічками та бездонними синіми оченятами, які в той момент здавалися мені глибоким океаном щастя, в якому я б з радістю потонула.

Сльоза виступили на моїх очах. А після того донечка склала ручки та стала на колінця і мовила:

-Боже, дай здоров’ячка моїй матусі! Вона дуже-дуже хороша! Дякую за те, що вона саме моя мама!

В той момент я підійшла до неї, взяла на ручки та міцно-міцно обійняла. Це моє сонечко, моя радість, мед моєї душі. Але звідки вона вміє молитись? Хто її навчив? Вона ніколи не молилась навіть, якщо за це їй пропонували щось смачненьке чи якусь іграшку.

Моя душа співала від щастя. Я ледь стримувала сльози, щоб не заплакати перед донечкою і не налякати її. В її серці стільки любові. Куди вона там поміщається? Чи можливо її маленька душа така ж глибока як її оченята кольору океану? Я не знаю правильною відповіді. Та й не думаю що вона є. Думаю всі здогадки будуть вірними.

Вона міцно мене обіймала своїми малесенькими та пухкими ручками, а потім сказала:

-Матусю, ти ж довго мене чекала?

-Так сонечко, довго. Ми з татом довго молились, щоб він подарував нам тебе і все ж дочекались! – сказала я ніжно посміхнувшись.

-А ти знаєш чому мене Бог так довго не давав вам з татом? – запитала вона явно бажаючи щось мені розповісти.

-Ні, не знаю. А ти знаєш? – справді здивувалась я.

-Звісно знаю! Він просто дуже довго створював мене! – радісно засміявшись сказала донечка.

В цей момент в мене все таки потекли зрадницькі сльози по щоках, які не захотіли триматися в моїх очах. Донечка трішки злякалась і почала витирати мої сльози своїми ручками. Це було дуже приємно і мило бо ж в в неї виходило це по дитячому незграбненько.

Я подивилась в її бездонні очі. Дивилась прямо в них. І мені здавалось, що ця маленька лялечка бачить мою душу. І вона для тієї душі сонце і місяць. Вона для мене як кисень. Я справді не можу без цієї чарівної феї. Напевно саме це відчувають всі матері до своїх дітей. Якщо говорити про матерів, які люблять своїх дітей.

Я щаслива, що народила три роки тому такого ангела, який справді був надісланий мені самим Господом богом.

Оцініть статтю
Джерело
Моя донечка справжній ангел та мед для моєї душі