На одному із святкувань дня міста я познайомився із дівчиною. Вона була не високого зросту, мініатюрна і в міру повненька. Пропорції її тіла для мене були ідеальними. Щось мене в ній і приваблювало і заманювало.
Дуже мені подобалися її пишні груди і бедра. Ми зустрічалися досить довгий період часу і я вирішив готувати їй пропозицію руки і серця.
Та раптом я отримав листа про можливість підвищення своєї кваліфікації у Сполучених Штатах Америки. Так як я лікар – це для мене був подарунок долі. Адже мріяти про курси в цій країні – це одне, а от отримати запрошення на них – це справжній джек-пот.
З моєю булочкою ми обнялися, попрощалися і поїхав на цілі три місяці до іншої країни. Ми щодня розмовляли по відео-дзвінках і різниця в часових поясах не була нам на заваді. За кілька тижнів я помітив, що у Асі зменшилися щічки. Але не надав цьому уваги, оскільки камери інколи змінюють пропорції тіла.
Коли я повернувся додому, у аеропорті мене зустрічала дівчина. У тієї дівчини від моєї коханої залишилися лише очі і усмішка. Вона схудла. Вона дуже сильно схудла. Я так думаю, що на кілограм двадцять п’ять як мінімум.
Від тієї фігури, яку я обожнював нічого не зосталося. Тепер я міг її талію обняти двома долонями. Настільки вона зменшилася.
Скажу чесно, що я передумав освідчуватися їй, хоча і каблучку придбав і мав з собою.
Я попросив її повернути свої бедра і груди. Адже це для мене дуже важливо. А мати дівчину худеньку і плоску, як дошка я не хочу.
Можливо мене хтось засудить, але дівчина повинна бути така, щоб її було за що ущипнути, а не один скелет. І багато хто такої ж думки.
