Марійка, моя маленька донька, завжди була обдарованою добротою і з великим серцем. Вона знала, що дарувати радість і допомагати іншим — це найбільша нагорода, яку можна отримати. Історія, яку я хочу розповісти, показує, наскільки великою була її любов до інших.
Одного прекрасного дня, коли ми прогулювалися парком, Марійка помітила дівчинку, яка сиділа на лавочці. Вона була одягнена у зношену одежу і мала сумні очі. Марійка підійшла до неї, почала розмову і зрозуміла, що ця дівчинка, на жаль, була бездомною.
Марійка була приголомшена, бачачи, як дівчинка зацікавлено розглядала її улюблену ляльку Маню, яку вона завжди носила з собою. Лялька була для Марійки не просто іграшкою — вона була її найкращим другом і супроводжувала її у всіх пригодах.
Але Марійка миттєво виявила в собі величезне бажання зробити дівчинку щасливою. Вона попросила мене віддати свою улюблену ляльку Маню бідній дитині. «Мамо, якщо вона хоче так сильно мати ляльку, а я можу допомогти їй почуватись щасливою, то я хочу подарувати їй Маню», — сказала Марійка з впевненістю в очах.
Моє серце наповнилося гордістю та любов’ю до своєї доньки. Я зрозуміла, що це було її рішення, і вона готова пожертвувати своїм найціннішим скарбом, щоб принести радість іншій дитині.
Життя Марійки не було легким, і її доля постійно нагадувала їй про труднощі, з якими вона зіткнулася. У нашій родині були проблеми, особливо пов’язані з батьком Марійки, який страждав від алкогольної залежності.
Тато Марійки був людиною з буйним характером і нерідко вживав алкоголь, що призводило до конфліктів та насильства вдома. Марійка бачила, як ця залежність руйнує нашу родину та наш спокій, і вона дуже страждала через це. Але це не вплинуло на її характер на доброту. Коли вона побачила знедолену дитину, то одразу помітила рідну душу.