Моя історія розпочалася з моїх почуттів до Каті, з якою я створив сім’ю. Ми були щасливими разом, але з часом почали з’являтися проблеми, пов’язані з мовою. Я завжди був гордий українською мовою і вважав її частиною моєї ідентичності.
Але Катя відмовлялася говорити українською, бо складно її сприймати і треба витрачати на це багато часу. Вона була представницею іншої національності, як ви вже здогадались. З початку це було для мене зручно, але я сподівався, що з часом вона прийме українську мову як частину нашого спільного життя, тим паче поки в країні йде війна.
З проблемою мови в нашому сімейному житті виникли ще більші труднощі через принциповість Каті щодо спілкування російською. Вона вважала, що це її рідна мова, і відмовилася змінювати свої звички.
Це стало особливо напруженим в моїй родині, де українська мова була надзвичайно важлива. Мої батьки і мій брат завжди підтримували українську мову і були глибоко обурені тим, що Катя не хотіла використовувати її в нашому родинному оточенні.
Катя не розуміла, чому це так важливо для нас і чому ми не можемо просто прийняти її мову. Вона вважала, що мова не має значення і не повинна ставити бар’єри у наших стосунках. Проте ця неузгодженість між нами стала джерелом постійних конфліктів.
Ситуація стала ще складнішою, коли мій брат приєднався до армії і був відправлений на фронт. Для нього українська мова була символом нашої національної ідентичності, і він був обурений тим, що Катя не шанує цю мову.
У цей час, коли ми повинні були триматися разом і підтримувати один одного, мовне питання стало ще більшим джерелом напруги в нашому родинному колі. Це було дуже важко для мене, адже я почувався поміж двох світів — світу своєї дружини та світу своїх батьків і брата. А у Вас є схожі проблеми?