Сьогодні вирішила записати свої думки після святкування дня народження у знайомих, яких я про себе називаю ощадливими. Вони економлять буквально на всьому: їжі, одязі, навіть не тому, що не мають грошей навпаки, їхній фінансовий стан куди кращий за мій, а гривні завжди водяться. Можуть собі дозволити багато чого.
Я ходжу до них тільки з особливої нагоди, а в інші моменти просто спілкуємося телефоном. Місяць тому отримала запрошення на день народження. Прийшла і повернулася додому голодною.
Вранці в призначений день поклала наперед куплений подарунок у сумку та вирушила на роботу. Зустріч призначили на четверту, тож у обідню перерву обмежилася лише кавою та двома печивами, думаючи, що ввечері поїм як слід.
Приїхала до знайомих майже вчасно, вручила подарунок, щиро побажала здоровя та щастя. Зізналася, що голодна як вовк навмисне не їла, щоб залишити місце для святкового застілля. Звісно, сказала це з гумором. Господар відповів, що все вже готово.
Всього нас було шестеро гостей плюс господарі. Але в кімнаті не побачила накритого столу мої знайомі вирішили зробити фуршет. Стільців майже не було, зате стояла маленька софа. Було тісно, і мріяла після роботи поїсти нормально за столом, а не тулитися разом з усіма на дивані. Ну добре, фуршет так фуршет.
Подруга розставила на маленькому круглому столику закуски. Тут стало трохи прикро, що в обід я так мало їла. Тарілочок було небагато. Я навіть порахувала шматочки і соромитися цього не буду. По вісім скибочок ковбаси (дуже її люблю!), по вісім шматочків мяса й сиру, помідори та огірки теж по вісім. Все нарізане дуже тонко, але красиво. Були ще дві мініатюрні салатниці та фрукти, теж чітко на вісім осіб. А головною прикрасою «багатого» столу стала пляшка вина. Гостей запросили їсти й пити, як кажуть у нас «на здоровя».
Сиділа я, жуючи тоненький шматочок ковбаси із сиром, і все одно почувалася голодною! Пити не особливо хотілося, адже без закуски якось не звично. Мій знайомий обіцяв, що зараз принесе щось гаряче. Вже зраділа, що нарешті поїм а господиня винесла гаряче.
На тарілці лежали маленькі печені картоплини й запечене куряче стегенце. Все по одному! Хотілося й сміятися, й плакати. Торт, щоправда, був нормального розміру. Весело поспілкувалися, посиділи півтори години і я повернулася додому страшенно голодною.
Дорогою зайшла до магазину, купила продуктів і вдома нарешті добре поїла. Ось так мої знайомі зекономили на гостях.
Замислююсь: навіщо кликати людей на день народження, якщо не хочеш чи не вмієш справді гостинно їх приймати?
