Мої друзі вже купують квартири у Львові, витрачають тисячі гривень на ремонти, в той час як моя дружина спустила всі наші заощадження на «примноження капіталу».
В усіх навколо гарні закохані та мудрі дружини, а мені дісталася безглузда дівчина.
Вона всюди вихвалялася, казала ще до весілля, що гості подарують досить грошей, а родина допоможе, тож без проблем купимо власну квартиру. А реально її батьки заявили прямо: «Якщо тобі захотілося вийти заміж за ріелтора без досвіду та освіти у двадцять років то й сама вже думай, де ти житимеш». Вони насміялися з нашої ситуації, і зрештою я мусив повести Ірину жити до моїх батьків під Тернопіль.
В тій старій хаті вже мешкає мій брат із вагітною дівчиною, і в нас там просто яблуку ніде впасти. Батьки натякнули, що нам варто пошукати хоча б орендовану квартиру, але я вирішив, що краще трохи потерпіти, зібрати ще грошей, взяти кредит і купити щось своє.
Ірина знала про ці плани, погоджувалась, казала, що мріє нарешті переїхати від батьків, а що вона зробила в результаті? Взяла всі наші гривні й вклала їх у якісь акції.
Для чого? Щоб нібито розмножити наші заощадження.
Моя мама ледь не втратила свідомість, коли почула цю новину. А мені просто розриває душу від безсилля: ці акції дешевшають з кожним днем, не можна швидко їх продати, доводиться або змиритися з втратою грошей, або ризикувати й роками чекати, чи виросте ціна хоча б трохи. Всі мої друзі вже заводять дітей і купують свої метри у Києві чи Дніпрі, а ми маємо лише ці папірці.
Ірина кожного дня плаче і каже, що її обманули. Та ще й заплатила шахраям за «курси», які мали навчити її інвестувати в українські стартапи!
Мені самому не дає спокою думка про розлучення. Не така вже то велика любов, якщо я відчуваю тільки розчарування, згадую про стільки років економії та роботи задля власного куточка, а замість цього залишаюся з порожніми руками.
Якщо подивитися правді у вічі, у нас із самого початку все складалося кепсько. Ця історія ще раз підтверджує: триває чорна смуга тільки тому, що я одружився з недалекою дівчиною.
