Мої батьки не змогли зберегти шлюб. Ми з України переїхали в Польщу. Там я в школу пішла і навчалася чотири роки. Мама побудувала хорошу кар’єру. Батько не досяг якихось професійних висот. Не довго думаючи, мама подала на розлучення. Мене відправили назад в Україну. Я жила з дідусем.
Мені виповнилось одинадцять. Пережити подібні події завжди важко, а в такому малому віці ще важче. Батько швидко зник з мого життя. Про нього досі нічого не відомо. Мама висилала гроші впродовж року, а потім вчинила, як батько.
Ми з дідусем жили добре. Він допоміг пережити розлучення батьків. Не знаю, що зі мною було б без його любові та допомоги. Дідусь швидко помітив в мені схильність до мов. Він надоумив мене вивчати англійську та німецьку. Я послухала пораду. На англійську ходила в школі, а на вивчення німецької найняли репетитора. Дідусь посійно казав: «Знаючи мови, ніколи не пропадеш!» Він не збрехав.
У виш вступила на філологію. Всі роки плідно вчилася. Тепер зрозуміла куди хилив дідусь. На навчання знайшла улюблене заняття — переклад текстів. Саме тоді з’явилось бажання працювати перекладачем. Освіту здобувала старанно. В будь-яку вільну хвилину навчалася. Надзвичайно багато перекладала та читала книги в оригіналі. Дідусь не скупився. Постійно купляв словники, книги і все, що я попрошу для навчання.
Роботу знайшла швидко. Людина зі знанням мов дійсно нарозхват. Влаштувалась в міжнародну фірму. Вони шукали людину, яка буде присутня на переговорах в якості перекладача. На цьому моя освіта не закінчилась. Вміти говорити на англійській — це одне, а от вести переговори — геть інше. Я ходила на всі семінари від фірми, які допомагала освоїти це ремесло. Знайшла курси в Києві, на які одразу поїхала. Через два роки плідної праці, моя фірма брала мене всюду. Я побувала в безлічі країн! Навіть мріяти про таке не могла.
На черговій робочій поїздці зустріла кохання всього свого життя. Він англієць. Мав свій бізнес. Чудова, добра людина, яка подарувала мені багато щастя та кохання. Переїхала до нього жити через два роки стосунків. Все ж таки важко покинути рідну країну. До дідуся приїжджали на кожні свята. Чоловіки швидко знайшли спільну мову. Вони ні слова не розуміли на мовах один одного, але дуже активно спілкувалися мовою своїх жестів.
Рік жила в Англії. Пожинала плоди своїх старань. Загалом, насолоджувалась життям. Не може ж бути все ідеально, правда? Подзвонила моя мама. Напевне дідусь дав їй мій номер. Я не злюсь на нього. Знаю впертість своєї мами. Вона б йому мізки виїла.
Жінка весело щось щебетала. Говорила про все і водночас ні про що. Я розгубилась, бо не розуміла навіщо вона дзвонить. Ми не спілкуємося багато років. Вона покиннула мене на дідуся. Що вона хоче?
Запитала прямо. Виявилось, в моєї мами прогорів бізнес в Польщі, вона довго намагалася вирівняти своє фінансове становище, але в неї не вийшло. Від дідуся дізналася, яким життям я живу, тому подзвонила попрохати грошей. В розмові зі мною мама сказала таку фразу: «Ти знайшла багато чоловіка і горя не знаєш! Що тобі вартує допомогти рідній мамі?» Після цієї репліки, я попрощалась з нею і заблокувала на телефоні.
Пощастило? Я багато років вчилася, дідусь витратив купу грошей на мене, щоб дати гарну професію. Ця жінка хоч копійку вклала в мою освіту? Ні. Тепер їй вистача совісті та наглості говорити мені брудні слова. Дякую, мамочко, але зі своїми проблемами розбирайтеся самі. Я допомагає тільки дідусеві, бо ця людина мене любила і виховувала.