Моя сімейна історія розпалась
Мені 60, а чоловікові — 66. Незабаром ми розлучимось. Після 35 років шлюбу, який я вважала міцним, моє життя перевернулося догори дригом. Я, Оксана, і мій чоловік, Богдан, ніби знайшли гармонію в нашому маленькому містечку на Волині. Та все змінилося в один миг, і тепер я стою на порозі самотності з розбитим серцем і відчуттям зради.
Ми з Богданом прожили разом понад тридцять років. Все почалося напередодні Нового року. Як завжди, діти вирушили святкувати з друзями, залишивши нам свого кота. Богдан, поскаржившись на нудьгу та довгі святкові вихідні, вирішив поїхати до сусіднього міста — відвідати батьківські могили та заїхати до сестри. Я не заперечувала — такі поїздки були для нього звичною справа. Він поїхав, а я залишилася вдома, навіть не підозрюючи, що це стане початком кінця.
Через тиждень він повернувся, але щось у ньому було не так. Погляд — далекий, слова — холодні. Ще за тиждень він оголосив: хоче розлучення. «Більше не можу так жити, — сказав він. — Є жінка, яка мене врятує». Я, приголомшена, відповіла, що це його право, та всередині у мене все обвалилося. Пізніше я дізналася правду: та жінка, з якою він зустрічався сорок років тому, знайшла його в інтернеті. Вони почали листуватися. Вона жила в тому самому місті, куди він їздив, і, як виявилося, його «відвідини сестри» були лише приводом побачитися з нею.
Він провів у неї три дні. За його словами, вони відразу знайшли спільну мову. Вона — вдова, впевнена в собі, з трикімнатною квартирою у Львові, приватним будинком у Карпатах і двома машинами. Богдан розповідав, що скаржився їй на своє життя: на те, що почувається непотрібним, що здоров’я погіршується. А вона, називаючи себе знахаркою, обіцяла його «вилікувати». До того ж, стверджувала, що володіє старовинними знаннями, лікує рак на ранніх стадіях і має дар провидиці. Її обіцянки звучали як казка: якщо Богдан розлучиться та одружиться з нею, вона подарує йому будинок у горах і нову машину, а також подбає про його здоров’я. Так почався цей жах.
Богдан вимагав, щоб я негайно пішла до ЗАГСу і дала згоду на розлучення. Я відмовилася, сказавши, що не буду скакати під його дуду. Тоді він сам подав заяву до суду. Про майбутнє засідання я дізналася випадково, коли вирішила з’ясувати, що відбувається. У суді мені показали його позов, і я була вражена: він написав, що останні 15 років ми не спали разом, а останні 6 років взагалі жили окремо. Це була нахабна брехня! Я рішуче заперечила проти його звинувачень, і тепер чекаю суду, відчуваючи, як ґрунт тікає з-під ніг.
Його поведінка стала нестерпною. Він дивиться на мене з презирством, наче я чужа. Але як назвати ту 65-річну «знахарку», яка зруйнувала нашу родину? Що вона зробила з моїм чоловіком? Богдан розповів їй, що щодня випиває по сто грамів горілки, хоча у нього лише одна нирка. А вона відповіла, що це «нічого страшного». Божевіл! Коли я благала його опам’ятатися, він заявив, що ми живемо, як сусіди, і наш шлюб давно мертвий.
Так закінчилося моє сімейне життя. У 60 років опинитися самій — нестерпно важко. За 35 років я звикла до Богдана, до його звичок, до нашого спільного побуту. А він, схоже, ніколи не цінував того, що ми мали. Тепер я стою перед невідомістю — з болем у серці і одним питанням: як жити далі, коли все, що було дороге, розвіялося, наче після полинного вітру?
