Мишко, ми вже пять років чекаємо. Пять. Лікарі сказали дітей у нас не буде. А тут
Я зупинилася біля калітки, не вірячи власним очам.
Михайло незграбно переступив поріг, схилившись під вагою відра з рибою. Ранкова прохолода липня проймала до кісток, але те, що я побачила на лавці, змусило забути про холод.
Що там? Мишко поставив відро й підійшов до мене.
На старій лавці біля паркану стояв плетений кошик. Усередині, загорнута в вицвілу пелюшку, лежала дитина.
Великі карі очі дивилися просто на мене без страху, без цікавості.
Господи, видихнув Михайло, звідки він узявся?
Я обережно провела пальцем по його темному волоссю. Хлопчик не ворухнувся, не заплакав лише кліпнув.
У його маленькому кулачку був затиснений аркуш паперу. Я розтиснула пальчики й прочитала:
«Будь ласка, догляньте його. Я не можу. Пробачте».
Треба повідомити поліцію, насупився Мишко, чухаючи потилицю. І до сільради.
Але я вже пригорнула малюка до грудей. Від нього пахло дорожньою пилюкою. Комбінезон був пошарпаний, але чистий.
Ганно, Мишко тривожно глянув на мене, ми не можемо просто взяти його.
Можемо, я подивилася йому в очі. Пять років чекали. Лікарі сказали не буде. А ось він
Але документи, закони Можуть знайтися батьки.
Я похитала головою: Не знайдуться. Відчуваю.
Хлопчик раптом усміхнувся, наче розумів. І цього вистачило.
За тиждень помітили дивне Ілля, так я його назвала, не реагував на звуки. Спочатку думали задумливий. Але коли сусідський трактор прогримів під вікнами, а він навіть не здригнувся, серце стислося.
Мишко, він не чує, прошепотіла я ввечері, коли він заснув у старій колисці.
Мишко довго дивився у піч, потім зітхнув: Поїдемо до лікаря. До Миколи Петровича.
Лікар розвів руками: Вроджена глухота. Операція не допоможе.
Я ридала всю дорогу додому. Мишко мовчав, стискаючи кермо. Увечері дістав пляшку.
Може, не треба
Ні, він випив одним ковтком. Не віддамо його.
Але як? Як навчати?
Ти ж вчителька. Знайдеш спосіб.
Тієї ночі я не спала. Лежала й думала: як навчити дитину, яка не чує?
А на ранок зрозуміла він має очі, руки, серце. Цього достатньо.
Іллі виповнилося десять. Він сидів біля вікна й малював соняшники. Вони ніби танцювали на папері.
Мишко, подивись, я торкнулася чоловіка. Сьогодні він щасливий.
Ми навчилися розуміти один одного. Я освоїла жест
