Минулого року моя сусідка баба Марія 3ахв0ріла. Син живе у місті, то ж не мав змоги часто навідуватись до матері. Ми з сім’єю з усіх сил намагались допомогти старенькій: то вечерю приготуємо, то у магазин сходимо, то у домі приберемо. Мені було шк0дa сусідку і я робила для неї все. Згодом жінка одужала й у село навідався син. І те, що тоді трапилось добре показало, що баба Марія швидко забyла про нашу доброту. На другий день після від’їзду гостей старенька знову мене попросила про допомогу.

Ми з сім’єю усе життя мешкаємо у селі. Сусіди у нас хороші, усі один одного знають та завжди стараються при потребі допомогти. Минулого літа 3ахв0ріла бабуся Марія, живе вона сама, син перебрався до міста, тому часто приїжджати не міг. Забрати матір до себе змоги також не мав, бо живе на орендованій квартирі разом з жінкою та двома дітьми. То ж ми з сім’єю трохи приглядали за старенькою.

Бабуся Марія щодня просила мене або чоловіка сходити до аптеки, принести дров чи купити продукти. Ми ніколи не відмовлялись, хоча й у самих господарка та маленькі діти.

Цілий місяць ми робили для неї все: готували їсти, щосуботи я прибирала в її домі, часом ми й ліки купували за свої гроші. Потім старенькій стало краще, але ми все одно намагались їй допомагати. Після хвороби бабуся Марія стала частенько заходити до нас у гості, щоб поговорити. Я була рада хоч трішки розрадити самотню жінку.

Через якийсь час до них приїхав син з дітьми й бабуся Марія покликала мого сина до них. Андрійко дуже зрадів запрошенню, але вже через дві години він повернувся дуже засмучений.

Спершу син не хотів мені нічого розповідати, але після довгих вмовлянь зрештою здався.

З’ясувалось, що бабуся Марія накрила великий стіл для усієї родини, наготувала смаколиків, принесла соковитої полуниці, а мого сина до столу навіть не запросили. Навіть ягідкою не пригостили. І це після всього, що ми для неї зробили.

Більше я сину не дозволяла ходити до баби Марії.

Гості баби Марії затримались на цілий тиждень. Перед від’їздом вони порося закололи й половину баба Марія віддала сину, а нам навіть маленького шматочка сала не віддала. А на другий день жінка попросила мене в магазин за олією сходити, бо немає на чому посмажити свинину.

Проте я відмовилась. Магазин знаходиться на другому кінці міста і син міг з’їздити матері за олією, адже і так приїхав машиною. А тепер я буду сама стільки йти? І ради чого? Ради жінки, яка того навіть не цінує? Е ні.

Від того моменту сусідка навіть не вітається зі мною. Я на неї зла не тримаю, бо розумію, що вона вже старенька, але і в прислуги я не наймалась.

Оцініть статтю
Джерело
Минулого року моя сусідка баба Марія 3ахв0ріла. Син живе у місті, то ж не мав змоги часто навідуватись до матері. Ми з сім’єю з усіх сил намагались допомогти старенькій: то вечерю приготуємо, то у магазин сходимо, то у домі приберемо. Мені було шк0дa сусідку і я робила для неї все. Згодом жінка одужала й у село навідався син. І те, що тоді трапилось добре показало, що баба Марія швидко забyла про нашу доброту. На другий день після від’їзду гостей старенька знову мене попросила про допомогу.