Мій Ангел
Соломія вперто скидала дзвінок, а Данило дзвонив знову і знову.
«Соломія, ну дай відповідь! Скільки можна?» — у кімнату заглянула Тетяна. — «Або вимкни телефон, якщо не хочеш розмовляти.» — Різко зачинила двері.
Соломія вимкнула телефон і кинула його на інший край дивану. Вона б зробила це давно, але чекала дзвінка від Олега. Він обіцяв подзвонити, але минуло два дні, а він мовчав. А от з Данилом вона більше не хотіла спілкуватися, тим більше бачити його. Заради нього вона вилізла зі своєї «черепашки», куди сховалася після смерті батьків. А він так підступно її зрадив…
***
На вулиці був страшенний ожеледь. Батьки їхали від бабусі. Раптом із провулка вилетів позашляховик. П’яний водій на ковзкій дорозі не впорався з керуванням, машину занесло, і він врізався у батьків. Мама померла на місці, а тато — у лікарні.
Минув рівно рік. Раніше Соломія любила Новий рік, чекала його з нетерпінням. Тепер він асоціювався зі смертю батьків, нагадував про втрату та біль, що не відступав.
Вона не пам’ятала, як змогла закінчити перший курс університету, як взагалі пережила втрату. До неї переїхала тітка Тетяна — сестра батька. Вона розлучилася з чоловіком через те, що не могла мати дітей — ще в старших класах зробила невдалий аборт.
«Клич мене просто Тетяною. Інакше почуваюся старою тіткою,» — одразу сказала вона.
Але Тетяна не змогла замінити маму й тата. І подругами вони з Соломією не стали. Тетяна шукала себе, намагалася влаштувати особисте життя, знайомилася з чоловіками, ходила на побачення.
Соломія не збиралася святкувати Новий рік. Просто лягла б спати й нікуди б не пішла. Але Данило умовив її піти на день народження до свого друга за два дні до свята.
«У мене є дівчина, а я з нею нікуди не ходжу. Ну що я там сам робитиму? Всі парами прийдуть. Це ж не Новий рік, а день народження. Давай, підемо. Треба повертатися до життя. Гадаю, твоїй мамі теж не сподобалося б, що ти сидиш вдома,» — умовляв він.
Останній аргумент зламав її спротив, і вона погодилася. Вона вдягла ту саму сукню, яку вони з мамою купили минулого року спеціально для Нового року, але тоді так і не встигла її носити.
«Ти будеш найкрасивіша,» — сказала тоді мама.
Сукня справді дуже їй пасувала.
Тетяна оглянула її критичним поглядом.
«Поки ми живемо разом, я не вийду заміж. Хто на мене подивиться, якщо поруч така молоденька красуня?» — Зітхнула. — «А не занадто відкрита? Зачекай…» — Тетяна пішла в кімнату й повернулася з тоненькою шаллю. Вона була на тон темніша за сукню, але гарно доповнювала образ.
«Мама б схва»Так краще,» — задоволено сказала Тетяна, і Соломія, всміхаючись, подумала, що тепер мама справді б була нею горда.
