Зі мною вчора трапилася дивна ситуація. Сиджу я на роботі, працюю. День надто загружений видався, не було навіть хвильки, щоб попити кави чи вийти до вбиральні. Раптом у мене роздався телефонний дзвінок. Перші два рази я не відповіла. На третій раз – вирішила таки відповісти.
Жіночий голос з телефонної трубки представився вихователькою дитячого садочка мого сина. Моєму сину виповнилося на весні чотири роки. Він у мене гарний, розумний, в міру лінивий та надто енергійний хлопчик.
Вихователька спокійно мені сказала, що нам потрібно поговорити. Я її запитала чи це терміново і чи щось трапилося з моїм сином. Вона сказала, що ні і ми можемо зачекати до вечора.
Цілий день аж до вечора я не знаходила собі місця. Все переживала що таке трапилося, що не надто термінове. Робота мені не йшло зовсім.
Тоді я одягнула своє пальто і попрямувала до свого автомобіля, щоб направитися до дитячого садочка сина. Емоції хвилювання мене переповнювали.
Я чимшвидше попрямувала по коридору дитячого садочка до групи, яку відвідувала моя дитина. На вході мене з усмішкою зустріла вихователька і запропонувала пройти до їхнього психолога. Я ще більше не розуміла що таке відбувається.
Лариса Іванівна, психолог, привітно мене зустріла і запитала яке місце в житті сина я займаю. Я відповіла, що я його мати, я його народила, виховую і люблю.
Тоді вона мовчки мені простягнула малюнок. На аркуші паперу були зображені три фігури: чоловіча, дитяча та собаки. Це був мій син з татом і нашою собачкою Міккі.
Мене на тому малюнку не було. Я відповіла, що яка різниця. Мовляв син змучився і вирішив мене не малювати.
Психолог Лариса почала мене переконувати, що це трагедія, адже дитина не відчуває моєї присутності в своєму житті.
Я розлютилася на неї не те слово, взяла той малюнок і попрямувала до сина.
Марко радісно вибіг і обняв мене міцно за шию. Я його поцілувала і спокійно запитала чому ж він мене не намалював біля себе, татка і Міккі.
Моя золота дитина уважно на мене подивилася і відповіла, що я у нього найкрасивіша у цілому світі мама, а малювати настільки гарно він ще не навчився.
Уявляєте? Бачили б ви очі виховательки і психолога. Оце мій син утер їхнім знанням носа своєю любовю!
