Я сіла на затишне старе крісло біля вікна і подивилася на маленьку фотографію, що знаходилася на полиці. На ній зображено щасливого хлопчика з яскравими очима та веселим посмішкою — це мій син Максим. Тільки вчора йому виповнилося тридцять років. Я згадала всі ті чудові моменти нашого життя разом, коли він був ще малим хлопчиком. Але час швидко пролетів, і здається, що він забув про свою матір.
Максим завжди був талановитим хлопцем з великими мріями. Він мріяв про успіх, про велику кар’єру, про визнання. Я завжди підтримувала його і вірила у його здатності зробити все, що завгодно. Разом ми пройшли через багато випробувань і радощів. Я завжди була поруч, коли йому було потрібно.
Проходили роки, а Максим ставав все більш впевненим в собі. Він зробив успішну кар’єру в сфері фінансів і використовував свій талант для досягнення поставлених цілей. Його здібності зробили його відомим і багатим. Він займався багатьма проектами, їздив по всьому світу, мав успіхи, про які я навіть не могла мріяти.
Але з кожним його успіхом він ставав все більш зануреним у свою роботу. Він присвячував все своє життя розвитку своєї кар’єри. Із запалом і ентузіазмом, які колись були спільними для нас, Максим був сфокусований лише на своїх цілях. Він забував про свою матір і про те, якими важливими були наші спільні моменти.
Я не пам’ятаю точно, коли все почалося змінюватися. Але поступово я помічала, що Максим став уникати зустрічей зі мною. Він відмовлявся від моїх запрошень відвідати його нову розкішну квартиру чи познайомити з його впливовими друзями. Здається, він соромився мене.
Поступово до мене доліталася інформація від знайомих і родичів про успіхи Максима. Я почула, як вони говорили про його високий статус, його великі гонорари і розкішний спосіб життя. І саме в цей момент я зрозуміла, що Максим соромиться мене і своїх коренів.
Моя сина зріс у бідній родині. Ми мало мали можливості матеріально, але завжди були залучені любов’ю та взаємопідтримкою. Максим бачив, як я працювала день і ніч, щоб забезпечити йому навчання та краще майбутнє. Ми ділилися скромними обідами і раділи кожному моменту, який проводили разом.
Але з часом Максим змінився. Він почав соромитися свого минулого, бідності, з якої вийшов. Він був затятий в боротьбі за успіх і забував, що це була його сім’я, яка завжди стояла поруч і підтримувала його.
Я розуміла, що Максим знайшов своє місце в житті і став успішним, але для мене він залишався завжди моїм маленьким хлопчиком. Я хотіла підкреслити, що його походження і його минуле не мають значення для мене. Моя любов і підтримка не залежать від його статусу чи багатства.
