Мій син і його дружина подарували мені квартиру, коли я вийшла на пенсію
Сьогодні син із невісткою завітали і простягнули мені ключі, а потім разом повели до нотаріуса. Я стою ошелешена від радості, навіть слова не можу вимовити, лише прошепотіла:
Для чого вам дарувати мені таку дорогу річ? Це ж не потрібно!
Це тобі на пенсію бонус, ти зможеш здавати її орендувати, відказав син.
На той момент я ще навіть не звернулася до пенсійного фонду! Лише нещодавно мене звільнили і я остаточно перейшла на заслужений відпочинок. А вони вже все вирішили без мене. Я спробувала відмовитись, та вони наказали не сперечатися.
З невісткою в нас не завжди були ідеальні стосунки: спочатку все спокійно, а потім раптом починалася негода, наче буря на рівному місці. І я бувала причиною тієї бурі, і вона також. Ми довго звикали одна до одної. Треба було навчитися не сваритися, поступатися. Та кілька років живемо мирно, дякувати Богу.
Як тільки моя сваха дізналася про цей подарунок, одразу ж зателефонувала і щиро привітала, а потім і себе похвалила: Бачиш, яку доньку я виховала, якщо вона не заперечила проти такого щедрого дарунку! А потім додала, що на її місці такий подарунок віддала б онукові.
Пів ночі не могла заснути, думала, чи проживу з однієї пенсії, але ж мені багато і не треба. Зранку покликала онука Ігоря, стала обережно його розпитувати, може він хоче облаштувати у цій квартирі своє гніздечко. Онукові вже скоро шістнадцять, у вуз вступати, дівчина напевно зявиться, а додому до батьків із нею не приведеш.
Бабусю, не турбуйся! Я сам на житло зароблю, рішуче відповів онук.
Усі відмовились від квартири. Невістці пропонувала, онукові, навіть синові.
Згадала, як моїй старшій сестрі колись трапилася історія: її своячка позбулася хати, і потім вимушена була жити у комуналці. Трималася за ту кімнату, як потопаючий за соломинку.
Наш дядько… Його давно немає, вже п’ятнадцятий рік, а спадкоємці досі не можуть мирно поділити те, що залишилось від нього, і між собою сваряться.
Була ще передача по телевізору: батьки писали будинок у спадок синові, а той вигнав їх з дому і продав, залишивши стареньких просто неба.
Я плакала Навіть не знала від чого чи від вдячності, чи від гордості за своїх дітей. Коли побувала у пенсійному, дізналася, що моя пенсія всього дві тисячі гривень, а син здав мою квартиру в оренду за три тисячі на місяць. Ось тоді я до кінця оцінила подарунок дітей: це дійсно був королівський дарунок!
