Мій колишній зявляється сьогодні в суботу після обіду, тримаючи величезний букет айстр, коробку «Корівка», пакунок з подарунками та ту посмішку, яку я не бачила вже місяцями. Я подумала, що він прийшов вибачитись або нарешті поговорити про все, що лишилося невисловленим між нами. Це дивно, бо після розриву він став холодний наче лід, ніби я для нього чужа.
Щойно він переступає поріг, починає говорити про те, як багато думав останнім часом, як йому мене не вистачає, що я «жінка його життя» й що він усвідомив свої помилки. Слова летять так швидко, наче він завчив їх напамять. Я мовчки слухаю, не розуміючи, звідки раптом стільки ніжності після місяців мовчання. Він підходить ближче, обіймає, каже, що дуже хоче «повернути наше».
Поки говорить, витягає з пакету парфуми, срібний браслет і коробочку з листом. Усе таке романтичне, за канонами хороших серіалів. Він намагається переконати мене, що ми повинні дати одне одному ще один шанс, мовляв, він дуже змінився і тепер хоче зробити усе правильно. Я вже трохи ніяковію надто гарно, щоб бути правдою. І взагалі, в наші добрі часи він не був таким уважним.
Правда вийшла на поверхню, коли я запросила його сісти й прямо запитала, навіщо він прийшов. Тут він почав плутатись у словах. Зізнався, що має «невеличку проблему з банком», що йому терміново треба кредит для «бізнесу, який буде на користь нам обом», і для цього бракує всього одного підпису мого.
Тут мені й стало ясно, чому він раптом такий любязний і з подарунками.
Я одразу сказала, що нічого підписувати не буду. В ту ж мить його обличчя різко змінилось. Посмішка зникла, кинув букет прямо на стіл й почав кричати, чому я йому не довіряю, мовляв, це «шанс усього його життя». Говорив так, ніби я йому щось винна. І навіть додав, що «якщо я ще його хочу», повинна допомогти. Вся чарівність зникла так само швидко, як і зявилася.
Коли зрозумів, що не переконає мене, змінив тактику. Почав жалітись, що без цього кредиту він «пропав», що якщо я допоможу «офіційно повернеться до мене», і ми зможемо «почати все спочатку». Казав це без ані крихти сорому, змішуючи фальшиве примирення з чистою фінансовою вигодою. Я остаточно зрозуміла, що вся ця сцена квіти, подарунки, ніжні слова просто маска, щоб витягнути з мене підпис.
Наостанок, коли я твердо повторила, що не підпишу нічого, він поспіхом почав збирати майже всі подарунки: забрав «Корівку», парфуми, навіть браслет. Лише айстри залишив на підлозі. Випалив, що я невдячна, й додав, аби потім не казала, що він не намагався «врятувати стосунки». Грюкнув дверима так, неначе це я йому щось винна.
Ось так і закінчилося їхнє «примирення» за якихось пятнадцять хвилин.
