Я зустріла Андрія, коли вчилась на першому курсі. Ми швидко закохалися один в одного. Після навчання ми хотіли жити разом, але все пішло трішки не по плану. Він закінчив виш та переїхав жити назад до батьків. Раніше дах над головою давай гуртожиток. Андрій планував півроку прожити з батьками. За цей час, він мав скласти гроші та покликати мене жити разом на орендованій хаті.
Мені залишався рік до кінця навчання. Я працювала після пар, а пари робила на роботі. Андрій шукав роботу. Він довго це робив. Чомусь, в нього не виходило знайти підходящої вакансії. Я пропонувала влаштуватися вантажником і, працюючи, продовжувати шукати потрібну роботу. Мою пропозицію хлопець відсіяв.
За рік Андрій не знайшов роботу. Працювала тільки я, але моїх грошей не вистачало. Під час навчання, зароблене витрачала на їжу, проїзд та відправляла мамі від 500 до 1000 гривень. Андрій нічого не казав про гроші. Якби я знала, що в нього настільки серйозні проблеми з роботою, склала б кошти сама.
Бажання жити разом нікуди не ділося. Хлопець покликав жити до його батьків. Не мала вибору, довелось погодитись. Батько Андрія гречно прийняв мене. Він щиро радів майбутньому сусідстві. Мама, мого хлопця, не виражала позитиву. Вона одразу прочитала мені лекцію про кухню та ванну. Мені забороняли чіпати чужий посуд, їжу та миючі засоби. Я образилась на цю жінку, але нічого не сказала.
Купила дешеві предмети гігієни та мовчки розташувала свої речі. Мама Андрія ходила мною не задоволена. Вона постійно вичитувала мене за будь-які недоліки. Я намагалась не спілкуватися з нею. Брала додаткові зміни на роботі та працювала до ночі. Спала погано, постійно відчувала напруження, а Андрій відчував себе чудово. Він все ще не працював. Гроші брав в батьків або в мене.
Прожила в такому темпі рік. В мене зіпсувалися нігті, разом з волоссям. Я не могла спати або відпочивала максимум по дві-три години. Не можна так жити. Серйозно поговорила з Андрієм. Досить триматися за мамину спідницю! Дорослий хлопець! Він мене почув.
Сталося чудо. Хлопець знайшов роботу, а, через два місяці, ми зняли квартиру. Нарешті почали жити дорослим життям і окремо. Андрій постійно радів самостійності. Він не міг уявити, що окреме життя настільки приємне. В мене покращився фізичний стан та сон. Я приходила додому з посмішкою на губах. Андрій спілкується з батьками регулярно, а я дзвоню тільки його батьку. Він чудовий чоловік. Завжди ставився до мене з добротою, чого не скажеш про його дружину.
