Мій друг, якому вже 42 роки, нарешті одружився. Каже, що його дружина чудова господиня і прекрасно готує, а решта його зовсім не хвилює.
Івана я знаю ще з дитинства. Ми росли в одному дворі десь у Запоріжжі і, звісно, стали справжніми друзями. Коли підросли, часто збиралися компанією і ходили гуляти центром міста або просто сиділи на лавці, балакаючи про все підряд. Дівчата нас на той час цікавили скоріше задля компанії, адже головне було що скажуть друзі, не хотілося втративати авторитет у своїй тусівці.
Згодом я пішов служити в армію, а Івану якимось дивом вдалося уникнути служби. Після демобілізації влаштувався на роботу, потім одружився. Десять років прожили з дружиною, двоє дітей. Але невдовзі обидва зрозуміли, що стали зовсім чужими людьми. Почали сперечатися через дрібниці, стали дратувати одне одного, і одного дня зрозуміли, що нам не варто більше жити разом. Врешті-решт, розлучилися.
Минуло ще два роки, я вже вільна людина, випадково зустрів Івана. За ті дванадцять років він дуже змінився сильно набрав вагу, став більш сонним.
Сіли разом у «Пузатій хаті», почали згадувати молодість і ділилися новинами. Виявилося, що Іван теж розлучився і шукає нове кохання. Минув рік. Я зустрів жінку, покохав і ми одружилися.
Знову випало випадково побачити Івана й він уже також мав дружину. Але його обраниця мені не сподобалася: вона була дуже повна, та й не вирізнялася якоюсь особливою харизмою.
А що тебе в ній зачарувало? поцікавився я якось.
А Іван із теплотою в голосі відповів: Вона дуже гарно прибирає і готує смачні борщі. І ще плюс не докучає мені. Я можу ввечері випити келишок пива, подивитись футбол або піти з хлопцями до «Шато», і вона мені ніколи нічого не наказує, не забороняє. Для мене це ідеал! каже він.
Чесно кажучи, я був здивований. Для мене сімейне життя це зовсім інша історія. Так, безперечно, важливо, коли жінка вміє і борщ зварити, і в хаті лад навести. Але найголовніше для мене це кохання.
Для когось і справді важливіше чистота й домашня випічка на столі. А мені хочеться, щоб із дружиною нас поєднувало щось значно більше. Щоб ми були однодумцями, розуміли одне одного з півслова. Добре, коли маєш спільні захоплення, коли можна разом і пироги ліпити, і квартири прибирати у нас із Марічкою часто буває саме так.
Коли двоє людей їдуть на велосипеді й крутять педалі в одному напрямку вони мають усі шанси подолати довгу дорогу разом.
Як ти думаєш, я маю рацію?