Той чоловік, Олег, покинув мене за іншою жінкою, а коли йому сталася аварія, моя те́ткаматуся настояла, що я маю знову взяти його назад у сім’ю.
Олег залишив нас рік тому. Він простим мовою сказав, що зустрів іншу дівчину, яку любить, що встиг нам з мене набриднути і щось на кшталт «я, мабуть, ніколи не кохав тебе по-справжньому». Тепер він, ніби, знайшов «справжні почуття» і хоче «власну сім’ю».
Не думав він, що я ще не могла повернутися до роботи, бо наш малюк Максик лише півтора року, а старший син Лукас уже ходить у дитячий садок. Грошей на життя майже не залишилося. Єдина родичка моя сестра Оля, що живе у Львові.
Не хвилюйся, все буде гаразд, сказавала те́ткаматуся. Квартира твоя, от ти хоча б дах над головою матимеш. І ще радій, що мій син виплачує тобі алимента.
Так, він виплачував точно чверть свого офіційного доходу.
Олег навіть не подав заяву про розлучення, а я не мала часу займатися цим. Два малих діти, віддалена робота, щоби хоч щось заробляти все це важко зводило. Те́ткаматуся приїжджала на огляд до онуків раз на місяць, іноді з фруктами у кошику. Тато дітей не брав участі у вихованні, казав, що тепер в нього будуть інші діти.
Так ми прожили рік, я й діти, боролися за виживання.
У кінець року в дитячий садок звільнився місце, і Лукас потрапив туди. Я змогла знову працювати, стало трохи легше.
Олег скоро стане татом, радісно сказала те́ткаматуся по телефону. Швидко подавай позов про розлучення, не хочу, щоб мій онук народився позашлюбно.
Виявилося, що його кохана вже у восьмому місячному терміні. Я подала на розлучення. Тиждень потому Олег влетів в автокатастрофу. Він любив швидкість і ризиковані обгони, і цього разу йому не пощастило. Машина, яку ми купили під час шлюбу, згоріла, а Олег лежав у лікарні з багатьма травмами. Лікарі казали, що шанси, що він колись знову ходитиме, низькі.
Те́ткаматуся плакала по телефону. Я співчувала, бо Олег ще був моїм чоловіком, проте її вимога мене здивувала:
Ти повинна забрати Олега з лікарні і доглядати за ним, сказала вона.
Я? Чому я? запитала я в шоці.
Ти його дружина, ви ще не розлучені, відповіла вона. Його коханка вчора розірвала вагітність. Вона не хоче дитину з інвалідом. А ти, як дружина, несеш відповідальність!
Розлучення ще не було завершене, бо суд відклали розгляд через його госпіталізацію. Я пояснила те́тціматусі, що мої обов’язки як дружини закінчилися, коли її син без жодного жалю залишив нас. Рік він ні про мене, ні про дітей не думав.
Він мене залишив, обманув мене і дітей, сказала я. Що ми ще не розлучені просто нещасний збіг, я швидко це виправлю. Олег ще має свою маму, яка його обожнює.
Ти очікуєш, що я буду доглядати за сином? запитала те́ткаматуся. Я закінчила, коли він був малим. Тепер це обов’язок дружини! Ти бездушна і неблагодарна. Я розкажу онукам, що їхня мати залишила батька, коли той став інвалідом.
Тепер виглядає, ніби я його залишила, а не навпаки.
Те́ткаматуся все ж забрала Олега з лікарні. Він поволі одужує, лікарі вже менш песимістичні. Наше розлучення, нарешті, завершилося.
Тепер колись моя колишня те́ткаматуся розповідає по всьому Києву:
Тепер я маю доглядати за хворим сином у старості! Його дружина його кинула, діти теж! Які це жінки сьогодні! Поки чоловік здоровий і заробляє, його цінують. А коли він інвалид, його відштовхують!
І багато людей кивають головою, згодні з її словами. Хоча саме Олег покинув мене і дітей, коли був здоровий.
Подруга радить продати квартиру і переїхати кудись підальше. Сестра в Львові запросила мене до себе. Думаю, варто скористатися запрошенням.
Що ти думаєш, порадь мені?
