Мій чоловік працює, але всі витрати теж на мені.
Питаєте, як я дійшла до такого моменту і як погодилася на таке життя, а я скажу всі жінки, які щиро люблять, втрачають здоровий глузд. Я теж була сліпа. Все життя я старалася, вчилася. Мама ще змалку повторювала: якщо хочеш добре жити, маєш працювати не покладаючи рук. Вона казала також, що жінка повинна бути сильною й незалежною, щоб у разі потреби могла сама дати собі раду.
Очевидно, ця остання порада зіграла зі мною поганий жарт. Коли зустрічалася з хлопцями, поводилася надто самостійно це лякало багатьох, і мало хто хотів зі мною бути. Тоді більшість чоловіків мріяли про жіночність, про ніжну дівчину, яку можна захищати, показувати свою мужність. А я завжди дбала про себе сама.
Згодом я зосередилась лише на роботі. Була незаміжньою аж до 35 років, доки не зустріла Олександра. Він мій ровесник. Мене здивувало, що він прийняв мою незалежність. Тобто, ніколи не наполягав, щоб зробити щось за мене, якщо я казала, що впораюся сама. Не дарував мені квітів чи не казав солодких слів, яких я терпіти не могла. З ним я завжди була рівноправною. Я мала б зрозуміти, якою ціною мені обійдеться така «рівність», яка насправді не була навіть схожа на справжню.
Ми одружилися, і він переїхав жити до мене у квартиру в Києві. У Олександра не було власного житла, жив із мамою Марією. А я ж ну ніяк не хотіла жити разом із свекрухою чула вже багато історій про це, і майже ніщо там мені не подобалося. Перший місяць Олександр не давав мені ні копійки зі своєї зарплати, казав, що треба віддати невеликий борг за мамину операцію.
Я нічого не сказала, поставилася з розумінням. Ми ж родина хай закриє борг, а потім усе розпочнемо разом. Минуло сім місяців, але борг він все ще не сплатив. Вічно скаржився: зарплата маленька, години урізали, або ще щось. І весь цей час я оплачувала продукти, комуналку, відпочинок. Згодом він став розповідати, що заощаджує, щоб купити нам будинок десь у Полтавській області для відпочинку.
Та за пять років я жодного разу не бачила виписки з його рахунку. Ми ж наче родина. Згодом ми посварилися. Як так, що я вже пять років повністю його забезпечую? Це ж ненормально! Він зібрав речі і поїхав до мами. Просто взяв і поїхав. Через три дні я вже не могла це терпіти й запросила його назад. І все повторилось він знову нічого не дає на сімю. Я вже страшенно втомилася. Хочу витрачати гривні на свої жіночі бажання, а вільних коштів просто немає все йде на родину. Що робити? Розлучитися? Чи він і справді ніколи не зміниться?
