Мене звати Олег. Сьогодні в мене важкий день і я хочу залишити записи у щоденнику, спробувати розібратися в усьому, що сталося.
Моя дружина Марічка залишила мене після одинадцяти років шлюбу. Причина, яку вона озвучила, виявилась до болю простою: на її думку, я перестав слідкувати за собою. В її словах звучало, ніби це назбирувалось давно, хоча відверто вона про це не говорила.
Коли ми з Марічкою познайомилися на ярмарку у Львові, я виглядав завжди охайно. Щодня одягав чисту сорочку, підтягувався, мав зачіску. Працював у банку, часто виходив з друзями на каву, мав час для риболовлі. Але потім зявились діти, постійна рутина, додалися обовязки. Я продовжував працювати, але взяв на себе й домашні справи: покупки на базарі, готування вареників, прибирання квартири, візити до лікаря усе те, що не помічається, та тримає сімю на плаву.
День у мене стартував о пятій ранку, закінчувався за північ. Часто вибігав у двір у першому-ліпшому светрі, бо часу не вистачало зібратись охайно. Не тому, що мені байдуже, а тому, що просто вже не було сил. Марічка, повертаючись додому, сідала вечеряти, вмикала телевізор і засинала. Вона жодного разу не поцікавилась, як я почуваюсь чи чи потрібна мені допомога.
Згодом почались зауваження: що я вже не такий, як раніше; що я не одягаю гарні джинси; що виглядаю втомленим. Я сприймав це як окремі слова, не надавав великого значення. І уявити не міг, що це стане причиною її відходу. Вона ніколи не говорила «Мені тебе не вистачає» чи «Давай поговоримо». Просто одного ранку зібрала речі.
В той день, коли вона йшла, сказала прямо: вже не відчуває того самого, що я змінився, і їй не вистачає чоловіка, який стежить за собою. Я нагадав про те, скільки зробив для дому, дітей і нас обох. Вона відповіла: цього замало, їй потрібно пишатись чоловіком поруч.
Вона тихо пішла. Тиждень потому вже зявився в її житті новий чоловік без родини, з вільним часом для тренажерного залу, у якого не важка вага обовязків. Тоді я зрозумів: справа ніколи не була тільки у зовнішності.
Я й зараз прокидаюсь о пятій, працюю, тримаю свій дім як можу. Слідкую за собою тоді, коли відчуваю бажання, а не через чиюсь вимогу. Я не перестав стежити за собою через брак любові просто багато тягнув на своїх плечах. І, попри це, вона пішла. Думаю записатись у спортзал, але часу обмаль. Що ж, певно, справа була не у мені
З цієї ситуації я зробив для себе важливий висновок: ніхто, крім тебе самого, не зможе оцінити усе, що ти робиш. Треба вчитися пишатися собою незалежно від чужої думки, і завжди лишатися відданим собі, навіть якщо цього ніхто не помічає.
