Заміж я вийшла дуже рано. Мені тоді було вісімнадцять років, а мій обранець був однолітком моєї матері. Але ж це кохання, різницю у віці починаєш бачити лише з роками. Я знала, що згодом можливо через це почнуться проблеми, але все ж таки погодилась на шлюб.
Наші стосунки були просто ідеальні. Здавалося, що ми просто створені один для одного. Сергій поводив себе зі мною немов я принцеса. Навіть після весілля ця казка не закінчилась. Ми постійно всюди ходили разом, гуляли, мандрували. Але пройшло декілька років і Сергій дуже подорослішав і йому постійно хотілось спокою та просто посидіти вдома. А я ж ще молода, звісно мені не хочеться сидіти вдома, хочеться активностей.
Потім почались побутові сварки, бо чоловіку не подобалось те, як я випрала його одяг, або погано прибрала квартиру. Одного разу ми дуже посварились через подібну причину і чоловік поїхав від мене. Його не було кілька днів, але вертати його я поки не хотіла, через те що була ще дуже розлючена на нього. В один з таких днів я вирішила навідати маму, але не попередила її, що зараз приїду. А ось коли я увійшла до квартири матері, я була шокована побаченим. На кухні сидів мій чоловік, поїдаючи мамині котлетки. У той же день я подала на розлучення.
Мама дуже довго намагалась налагодити між нами контакт. Постійно телефонувала і намагалась примиритися, але мені взагалі не хотілось з нею спілкуватись.
З цієї ситуації пройшло вже більше року, але я все одно майже не спілкуюсь з нею. Десь раз в кілька місяців вона мені телефонує і ми не довго спілкуємось. А для особистої зустрічі я напевно ще не скоро буду готова.
