Багато років прожили з чоловіком. В нас був непоганий шлюб. Ми встигли нажити бізнес, квартиру та машину. Майже двадцять років пройшли добре, але казка закінчилася.
Коли ми тільки побралися — не мали нічогісінько. Я бідна, як церковна миша. Чоловік мав зв’язки і підтримку батьків. Хотів всього досягти сам, але нічого не виходило. Врешті решт, він звернувся до батьків.
Грошей нам дали, з бізнесом допомогли. Ми швидко йшли в гору. Нашому успіху завдячували зв’язкам батьків. Чоловік влився до блатних. Такі люди створили нам надійну подушку безпеки. Ми взагалі ні за що не хвилювалися.
Квартиру купили трикімнатну — одна кімната нам, інша дитині, а третя для гостей. Покупку оформили на двох. Я спала спокійно. Бізнес записаний порівну, як і квартира.
Після покупки квартири, я завагітніла. Чоловік безмежно радів. Чотири роки пройшло від початку шлюбу, а я ніяк не могла завагітніти. Важкий період в житті будь-якої жінки. Всю свою увагу приділяла майбутній дитині. Від бізнесу відійшла.
Чоловік перейняв на себе сімейні гроші. Я планувала, після народження дитини, повернутися до роботи. Пройшли пологи. Тіло швидко відновилося. З донькою проблем не виникало. Вона росла здоровою, сильною та тихою дитиною.
Через три роки, завагітніла знову. Сиділа з дітьми впродовж восьми років. Ми встигли продати квартиру та купити нову. Давно придбали автомобіль. Бізнес виріс та поширився по всій Україні. Ми жили добре, але чоловік вигнав мене. Прийшов, зібрав речі і вигнав.
Не буду описувати свої відчуття. Раділа, що дітей залишив при собі. З батьком вони матимуть більше можливостей. Оговтавшись, хотіла подати на розлучення і відсудити хоть щось. Мені ввічливо пояснили на кого все оформлено. Поки я сиділа з дітьми, чоловік підключив блатних, які переписали всі статки на нього. По документам — все чесно та законно. Не прикопаєшся.
Я поплакала місяць і пішла на роботу. Подруга допомогла влаштуватися в магазин жіночого взуття продавцем. Отримувала хороші гроші. В ті часи, шість тисяч гривень — цілі статки! Звісно, я звикла до розкоші. Дитинство та юність прожила в бідності. З іншого боку, не голода і мала гроші на все. Так, машину не куплю, але декілька одежин за місяць могла собі дозволити без проблем.
Діти спілкувалися зі мною. Вони сумували за мамою. Я плакала ночами, бо хотіла їх побачити. Чоловік забороняв навідуватися до них. Все, що мені дозволили — година під його наглядом. Не раз запитувала, за що він так зі мною? Ми жили добре. Ніколи не виникало скандалів. Досі не знаю, чому наш шлюб розпався?
На жаль, якщо діти не бачать матір, як належить, вони віддаляються від неї. Мої припинили зі мною спілкуватися багато років назад. Від спільних знайомих знаю, вони поїхали вчитися за кордон. Там залишились жити. Чоловік міняв жінок, жив на широку ногу.
Я довго жила сама. Ніяк не проходив біль та страх. Боялась знову обпектися, але й моє серце розтануло. Зустріла Олексія. Він звичайний чоловік. Мені сподобався за доброту та чесність. Він говорив про своє невдоволення чи бажання — прямо. Я відчувала спокій поряд з ним.
В цей час з’явився мій колишній чоловік. Він постарів, як і я. Мені виповнилось 61, а йому 63. Він досі мав гроші та інші блага людства, але залишився самотнім. Він багато вибачався. Тільки на старості років зрозумів свої помилки. Його друзі жили з дружинами в сімейному комфорті. Він же колись припустився страшної помилки.
Я не відчувала смутку за цим чоловіком. В середині моєї душі зажевріла якась іскорка, але я не спішитиму. Будемо спілкуватися, а там доля покаже. З моїм Олексієм мені надійніше. Мій колишній розбив мені серце та розтоптал душу. Я думаю, те що гріє душу — звичайна ностальгія за хорошим. В нас же було багато хорошого.