Мене звуть Олена і мені тридцять вісім років. Зараз в мене важка ситуація в сім’ї, тому я вирішила записатися до сімейного психолога та запитати поради, як мені вирішити проблему.
-Доброго дня Олено, присідайте, та розповідайте, яка у вас проблема. – сказала психолог, приємна на вигляд жінка з ніжним та спокійним голосом.
-Доброго дня, пані Софія. – відповіла я та присіла на зручний диванчик навпроти крісла психолога.
Я трохи подумала як сформулювати правильно свою думку та почала розповідати:
-Розумієте, зараз в моїй сім’ї розлад. Я вже п’ять років в шлюбі, це мій другий чоловік. Від минулого шлюбу в мене є син. В цьому шлюбі я теж народила дитину. Зараз моєму старшому сину п’ятнадцять років. І після народження молодшої доньки чоловік почав проявляти певну агресію щодо старшого, так сказати. Він настоює на тому, щоб мій син відправився після школи на роботу, не вступаючи до ВУЗу. Сутичок при цьому у них немає. Та й розповідає всі свої претензії чоловік лише мені. Син допізна в школі та на заняттях в секціях, тому вони рідко бачаться.
-Чим аргументує ваш чоловік таку свою позицію?
-Чоловік каже, що в нашій сім’ї є лише я, донька і він, а мій син це непорозуміння. І це непорозуміння, як він назвав мого сина, має як найшвидше з’їхати від нас та жити окремо. Через такий його вислів в нас стався скандал, бо як він сміє таке говорити про мою кровиночку?!
-Розумію вас повністю. А що ще чоловік вам каже?
-Він нещодавно мені поклав ультиматум – або він або син. Якщо я виберу сина – ми розлучимось. Я не розумію чим не вгодив йому мій син. Називає його лінивим та неробою, хоча син допомагає мені зі справами по дому та з донькою, адже дуже любить сестричку. Я не можу покинути сина, бо він мій син в кінці кінців, але й чоловіка люблю і не знаю що робити, хоча після його виходок починаю сумніватись в коханні. Та й я помітила, що в чоловіка завжди на першому місці лише ЙОГО бажання, а інших – другорядні та необов’язкові. Скажіть, що мені робити?
-Я зрозуміла всю ситуацію. Що можу сказати на рахунок вашої ситуації: так як ваш чоловік почав проявляти себе після народження доньки, він міг чекати спільної дитини. А коли вона з’явилась він таким чином «прив’язав» вас до себе вважаючи, що з дитиною на руках ви у випадку чого від нього не підете. Він розповідає це лише вам, усвідомлюючи, що його вчинок низький та ганебний. Можна сказати він використовує вас для досягнення своїх цілей при цьому не виходячи на конфлікт з вашим сином. Я вам запропоную два варіанти дій, а ви вже вирішите, який застосовувати, добре? – пояснила та запропонувала психолог.
-Так, звісно! – радісно сказала я.
-Перший варіант допоможе вам отримати сім’ю зі здоровими стосунками: поясніть чоловікові, що це ваш син, навіть якщо він не його, це не означає, що сина можна взяти та викреслити життя. Попросіть поважати і ваші бажання та інтереси. Якщо на нього це не подіє і мінятися він не захоче далі проявляючи свій нездоровий егоїзм – я пораджу знайти вам достойнішу пару, бо так відносини будуть робитись все більш токсичними.
-Другий варіант полягає в тому, що ви маєте пояснити чоловікові всі плюси перебування сина дома та його вступу до університету. Скажіть, що наприклад син почне підзаробляти під час навчання та можете допомогти йому з орендою квартири десь неподалік від вас, щоб син знову ж таки міг вам допомагати, не йти з родини та не напружувати вашого чоловіка. Вирішуйте, що краще для вас.
-Дякую, пані Софія, я обов’язково добре подумаю та зроблю все як ви сказали.
Чесно кажучи, зараз я все ще в роздумах, хоча пройшов вже майже тиждень з прийому в психолога. Але я постараюсь зробити все як найкраще!
А ви як думаєте? Який варіант використати?
