Мій чоловік думає тільки про себе. Все зїдає, навіть дитині не залишає.
Сашко, а де поділись банани? питаю чоловіка.
Я їх зїв, захотілося мені.
Не міг бодай один для сина лишити на підвечірок?
Та ти роздуваєш проблему! Банани ж у кожному магазині є.
То йди і купи пару.
У мене сьогодні футбол, як я піду?
У нас в сімї це постійно: сир, печиво, яблука. Я вже почала ховати їжу, бо з таким батьком наш Орест не доїсть.
Разом вже пять років, син скоро святкуватиме два рочки. Квартира в нас в іпотеці, тож сам розумієш фінанси строго рахуюсь. Сашко впевнений, що оскільки продав свою однокімнатку і доклав ті гроші як перший внесок, то він годувальник. Хоч і мої батьки дуже допомогли. Моя мама вважає, що Сашко справжній егоїст. І я не можу не погодитися
Якось готувалися до дня народження Ореста. Я на кухні варю, пекти-прибирати треба, а він ходить колами і нахапує все з тарілок. Ще й до торта добрався! Я поставила його на балкон, бо в холодильнику місця не було. Заношу у кухню, щоб вже різати, дивлюсь там лише шматок залишився, прикрашений і з шоколадом. Яке встидно було, не можу передати
Таке весь час. Так, Сашко заробляє, але можна ж якось з розумом усе розподілити, про інші подумати. У нього одне виправдання постійно: «Купимо ще, не переймайся!» Однак, мені байдуже, як він до мене ставиться, але як про дитину не думати? Грошей і так обмаль, а мені ще потрібно все розпланувати. За тиждень у нас запаси так, наче зїли все, що мало б вистачити на місяць!
Чого ти його чіпаєш? Мужик, їсть собі, гроші заробляє. Як щось готуй більше, постійно мама Сашка його захищає.
А ти хоч зготуй хоч десять страв він все впихає. Більше купити просто нереально: кредит платимо, одежу, речі в дім купуємо постійно.
Одного разу сказала йому прямо: якщо ще раз таке буде подаємо на розлучення. Розділимо квартиру і хай кожен собі живе. Звісно, образився, поскаржився мамі. Тепер свекруха навіть не говорить зі мною. Але я відчуваю себе правою. А ти як думаєш, я перегинаю?
