Це банальна історія, але я хочу нею поділитися. Мого діда давно не стало І він залишив двокімнатну квартиру. Житло оформив п’ятдесят на п’ятдесят. Частина відходила мені, а інша – брату. На той момент, я не мала необхідності в квартирі. Вчилась на другому курсі університету і жила в бабусі Валі. Брат потребував свого даху над головою. Він одружився. Його жінка завагітніла. Саме тому я віддала свою частину квартири брату.
Пройшло десять років. Я вийшла заміж. Ми з чоловіком винаймаємо житло. Чудово розуміємо, все життя так не буде. Необхідно думати, як заробити на квартиру.
Над цими роздумами зламали собі голову. Іпотеку страшно брати. Може настати період, коли ми не зможемо її оплачувати. Не хочеться мені обживати квартиру, але постійно пам’ятати, що вона не цілковито моя.
Неочікувано нашу проблему вирішила моя бабуся Валя. Вона повідомила нам, що має невеличку квартирку на окраїні міста. Жінка запропонувала нам туди заселитися.
Я дійсно не знала про ту квартиру. Бабуся Валя жінка хитра. Має багато секретів, але при цьому добра та чуйна. Виявилось, однокімнатну квартиру отримала від сестри. Та померла в цілковитій самотності. Ні чоловіка, ні дітей не мала. Сестра була для неї цілим світом. От вона записала все що мала на сестру. Бабуся Валя здавала ту квартиру, а всі зароблені гроші складала.
Ми зраділи. Без вагань погодились. Не важливо де знаходиться квартира, головне – будемо жити у своєму. Заселилися за два дні. Почали потихеньку обставляти оселю.
Саме в цей момент об’явився мій брат. Він приїхав до нас, ніби на новосілля. Привіз гарну вазу та набір рушників. У хазяйстві пригодиться. Спочатку говорив ні про що. Багато розпитував про здоров’я бабусі Валі. В неї все добре. Вона ще нас всіх переживе. Якось розмова припинила мені подобатися. Чоловік це помітив і тактовно спровадив брата додому.
Ми забули про дивний візит мого родича та повернулися до буденних клопотів. Як виявилось, дарма.
Подзвонила бабуся Валя. Покликала в гості на чай та тертий пиріг. Обожнюю їжу своєї бабусі.
Після роботи, як і обіцяли, приїхали до бабусі. Вона, без лишніх слів, почала розповідати.
Після того, як брат побував у нас, він поїхав до бабусі. Тільки з нею говорив не так ввічливо, як з нами. Чоловік поливав жінку брудною лайкою. Спочатку бабуся не зрозуміла у чому справа, але, як тільки почула слово «квартира», одразу здогадалася мету візиту.
Не очікувала, що мій брат виявиться настільки жадібною людиною. Він вимагав від бабусі переписати квартиру, куди ми заселилися, на його сина. Казав, ніби внуку необхідніше житло, чим нам. На даний момент, моєму племіннику ледь виповнилось одинадцять років. Навіщо йому квартира? Ми молода сім’я, плануємо народити дитину, нам треба хоч клаптик свого житла. У мого брата є двокімнатна квартира, яку, до речі, я в молодості уступила йому.
Мені стало гидко. Ніколи б не подумала, що рідна людина здатна на таке. Бабуся Валя зберігала спокій. Вона щось задумала. Мені сказала не нервувати і позвати родичів на новосілля. Я зробила, як вона просила.
Ми накрили пишний стіл. Позвали друзів та рідних на застілля. Гості зносили різні дрібні, але дуже необхідні, подарунки. Отримали набір стаканів, постільної білизни, сушку для посуду, двоярусну фруктовницю та багато іншого. Бабуся Валя не спішила презентувати свій подарунок.
Останнім приїхав брат. Він також привіз подарунок. Це було не обов’язково, адже він вже нас вітав. Застілля потихеньку набирало обертів. Гості спілкувалися між собою, а ми з чоловіком очікували дій бабусі. Вона відчувала себе комфортно серед молоді. В бабусі це не відбереш. Завжди вміла знаходити спільну мову з людьми.
В серединні застілля, коли гості трішки захмеліли, бабуся встала, підняла келих і промовила:
— Вип’ємо за нових хазяїв, адже з наступного тижня квартира перейде їм у подарунок, – і випила келих червоного до дна.
Всі гості підтримали тост, а брат подавився. Після цієї новини, він швидко втік. Більше ні бабуся, ні ми не чули розмов про квартиру від мого брата. Він урок засвоїв.
