Колись наші батьки продали трьохкімнатну квартиру. Мені придбали однокімнатну, а сестрі – двохкімнатну, адже на той момент вона вийшла заміж. Для молодої сім’ї місця треба більше.
Мати не стало, а батько залишився сам в селі. Він прожив там ще три місяці, після маминої смерті, і почав жалітися на самотність.
Сестра одразу відмовилась забирати батька.
– В мене дитина, чоловік та робота. До того ж, квартира на мені. Я втомлюсь. Мені ніколи глядіти батька. – Сказала, як відрізала.
Довелося мені взяти батька до себе. Ця новина не викликала захвату. Я молодий. Веду активний спосіб життя, часто бачуся з друзями та запрошую до себе дівчину. Тепер же доведеться про це забути. Дівчині, в компанії батька, буде не комфортно.
Один раз зайшли до мене друзі. Ми дивились футбол, випили трохи пива, розійшлися пізно. На ранок батько сварив мене. Він жалівся на шум. Казав, він стара людина і йому треба відпочивати, а я тут гулянки влаштовую.
Після роботи пішов з друзями в бар. Повернувся в час ночі. Батько почав кричати. Він дзвонив, а я телефон не брав. Я спеціально поставив на режим беззвуку, щоб мене ніхто не турбував. Хотів нормально відпочити.
Після цих історій, знов відчуваю себе п’ятнадцятирічним хлопчиком, в якого вітер в голові.
Це не єдині проблеми. Батько взагалі не вміє за собою прибирати, готувати, прати. Спочатку за нього це робила його мама, а потім дружина. Мені доводилось готувати на двох. Якщо нічого не приготую, батько сидітиме голодним. Він не здатен навіть пельмені зварити. Посуд після нього мию я.
Спробував пояснити батьку, як користуватися пральною машинкою. Він нічого не зрозумів або ж прикинувся дурнем. Йому зручно нічого не робити і цілий день сидіти. І він ще мені моралі читає. Цікаво, як він сам у селі жив? Запитав в нього.
– До мене Людмилочка приходила кожен день і все робила. – Відповів батько.
Людмила – мамина подруга. Соромно за батька. Доросла людина, а до нього жінка з іншого кінця села приходить, щоб їсти йому зварити. В селі повно роботи, а ця жінка ще взялася за моїм батьком доглядати.
Я втомився від такого життя. Пройшло тільки два місяці, а я вже хочу відправити батька назад. В мене немає часу на відпочинок. Працюю, а потім йду додому все прибирати, бо вдома ніхто нічого не робить. Коли жив один, прибирав раз в тиждень, посуд одразу після себе мив і, в цілому, намагався підтримувати чистоту постійно. Таке ставлення до порядку економить багато часу. Коли до мене переїхав батько, це стало неможливим.
Говори з ним і не раз. Він нічого чути не хоче. Починає розповідати про свої хвороби і тяжкі душевні муки за матір’ю. Це в нього причина, щоб взагалі нічого не робити. Навіть чашку в раковину не ставить.
Дякую батьку за все, що він колись робив, але зараз з ним жити неможливо. Думаю, може це мені в те село втекти. Хоч на вихідні, щоб дійсно відпочити.
