Ми живемо разом з моєю мамою, якій вже 86 років: у 57 святкую дні народження лише з мамою, працюю на…

Ми живемо вдвох з моєю мамою. Мамі вже виповнилося 86 років.

Так трапилося, що я жодного разу не була заміжня, дітей теж не мала. Якось дивно склалося моє життя. Мені зараз 57 років. Нещодавно був день народження. Ми відзначали його удвох з мамою, більше нікого не було біля нас. Запросити мені нікого немає у мене подруг, а в нас з мамою зовсім немає інших родичів.

Ми завжди тримаємось разом, підтримуємо одна одну. Моїй матінці вже 86. Я боюся думати, що буде, коли її не стане. Але поки що моя мама тримається добре! Хоча вік дає своє, і здоровя поступово слабшає, вона не здається. Щодня самостійно виходить на прогулянку.

Я вже на пенсії, а все одно змушена працювати бо нашої пенсії ледве вистачає, щоб нормально жити, навіть якщо рахувати все в гривнях. Але я не падаю духом, бо поруч моя дорога матуся. Я знаю, що у багатьох людей життя набагато важче. У когось навіть немає даху над головою, близьких чи хоч якихось грошей.

А в нас із мамою спокійно і затишно. Вечорами ми пємо чай, вяжемо светри, дивимося улюблені українські стрічки й серіали. На вихідних я печу пироги, кличемо сусідів у гості. Вони діляться своїми новинами про родину. Я щиро радію за тих, кому поталанило в житті, і щодня молюся, аби нас із мамою обійшли всі біди.

Отак ми і живемо. Я б хотіла, щоб це життя тривало якнайдовше, для мене і моєї любої мамиІноді мені здається, що наше невелике життя схоже на затишний острів у широкому і тривожному океані. Можливо, нас й не чекають великі пригоди чи грандіозні зміни, та ми вміємо дякувати за прості радості тепло в оселі, мамин сміх, аромат свіжої випічки.

Я неабияк ціную ці тихі хвилини разом, адже вони моє справжнє щастя. Я дивлюсь на маму, яка закуталась у ще один мій новий светр, і розумію: поки ми є одне в одного, життя наповнене сенсом. Я знаю, прийде час, і щось зміниться, можливо, доведеться звільнити цей маленький острів, та сьогодні день світла, тепла і любові.

А завтра, як завжди, заварю чай, а мама скаже: «Сідай поруч, доню», і я сяду. І наш світ не згасне, доки є хтось, хто чекає твого погляду, і для кого ти найдорожча людина на землі.

Оцініть статтю
Джерело
Ми живемо разом з моєю мамою, якій вже 86 років: у 57 святкую дні народження лише з мамою, працюю на…