Мій син і я бачимо померлих людей. За роки з нами траплялося багато надприродного. Я бачила ангелів, демонів, і кілька разів уві сні до мене приходила Маруна. Я ніколи не шанувала її, не молилася.
Мій син теж бачить привидів. Іноді, коли він спить, то розповідає, що літав у небо, бачив Бога та Ісуса. Він описує все так детально, нібто справді там був. Ми пережили стільки дивного, що люди вже нам не вірять. Кажуть, що вигадуємо чи перебільшуємо. Але це не так. Куди б ми не пішли — у будинок чи на вулицю, ми завжди щось чуємо чи бачимо.
Здається, ми маємо дар, але я не хочу його визнавати. Не хочу цього. Одного разу жінка, схожа на віщунку, сказала мені, що в мене сильний дар і я можу його розвивати. Але я боюся. Мій син, можливо, колись прийме це. Він не лякається. Коли бачить істот, то розмовляє з ними, йде за ними.
Я ж інакша. Я прошу, щоб вони залишили мене. Але вони стоять… біля дверей моєї кімнати, дивляться на мене вночі. Іноді на днями. Іноді зникають за хвилину. Але завжди повертаються.
А я просто хочу спати спокійно.
