Ми з Настею зустрічалися вже довго. Жили ми окремо — я у орендованій квартирі, вона — у своїй. Одного дня господар квартири сказав, аби я звільнив житло. Виходу не було — я зібрав речі і поїхав до Насті. Те, що вона сказала, мене дуже здивувало

Після школи я відразу переїхав у інше місто вчитися у коледжі. Спершу жив у гуртожитку, а коли закінчив навчання, то залишився працювати у місті і переїхав у зйомне житло. Якось я поїхав відпочивати з друзями, у тій компанії я познайомився з Настею. Невдовзі ми почали зустрічатися. Нам було добре разом. Ми проводили багато часу вдвох — їздили відпочивати, мали спільні хобі, завжди підтримували одне одного. Однак далі наші стосунки не розвивалися.

Ми були разом уже три роки, я неодноразово натякав на весілля, однак Настя чітко дала мені зрозуміти, що заміж поки не збирається. Я і не наполягав. Хоча, якщо чесно, я дуже хотів створити сім’ю з Настею, так аби ми завжди були разом, дітей завели. А ми навіть жили окремо в той час. Я прагнув більшого, я любив Настю і готовий був розділити з нею своє життя, але вона не проявляла до мене того ж. Моє терпіння закінчувалося, я навіть хотів з нею розстатися.

Якось мені зателефонував власник квартири, у якій я жив, і повідомив, що я повинен якнайшвидше зібрати речі і звільнити житло. Його дочка вийшла заміж і вони з чоловіком тепер будуть жити у тій квартирі. Мені більше нічого не залишалося, як спакувати речі і шукати нове житло. Знайти нову квартиру для оренди за тиждень мені не вдалося, тому я попросився пожити у друга.

Настя не знала, що я переїжджаю до того моменту, поки я не попросив її допомогти мені збирати речі. На це вона дуже здивовано запитала: “А куди ти речі зібрався перевозити?”. А мене ніби чорт за язик смикнув і я жартома бовкнув: “До тебе, звісно. Більше мені податися нікуди”. Однак Настю моя відповідь зовсім не збентежила, вона продовжила склдати мої речі у коробки, а потім сама викликала таксі, вкзавши адресу своєї квартири.

Минуло вже багато років з тих пір. У нас з Настею є діти, новий великий будинок. Ми досі щасливі і радіємо з того, що ми просто разом. Але інколи я розмірковую, що було б, якби я тоді не пожартував. Наскільки іншим було б моє життя? Насправді ми так часто боїмося щось запропонувати, щось змінити, і тому втрачаємо шанс на своє щасливе життя.

Оцініть статтю
Джерело
Ми з Настею зустрічалися вже довго. Жили ми окремо — я у орендованій квартирі, вона — у своїй. Одного дня господар квартири сказав, аби я звільнив житло. Виходу не було — я зібрав речі і поїхав до Насті. Те, що вона сказала, мене дуже здивувало