Ми з братом привозимо матері гроші і продукти з міста, в усьому допомагаємо. А молодша сестра останнє у матері забере і назад їде. Мені це вже набpидлo, я сестрі так і сказала. Але матір на мене тепер обpажається

У нас велика родина — у мене є ще молодші брат та сестра. Однак неозброєним оком помітно, що матір найбільше любить мою молодшу сестру Іванку. Однак характер у неї дуже складний, вона такого ж чоловіка собі обрала. Ця сімейка нікому спокою не давала, вони не змогли ужитися ні з матір’ю, ні з старшим братом. Тому не дивно, що сестра перестала до нас приїжджати.

Іванка завжди навідувала нашу маму сама. Їй вона розповідала, що чоловік вже її дістав своїми примхами, що йому усе не так, все йому не подобається. Він щось від неї вимагає постійно, а сам заробляє копійки, що Іванка не може собі навіть новий одяг купити. А Іванка всі сили дітям віддає, їх у неї двоє, тому вона така заклопотана, зовсім нічого не встигає. Іванка це розповідає, а мати аж плаче, так їй дочку шкода. А потім проводжала Іванку назад у місто, навантажуючи усім, що було в хаті — овочами з городу, молоком, сиром, сметаною, банками з варенням та маринованими овочами. Ще й гроші їй в кишеню пхала, виділяючи суму зі своєї копієчної пенсії.

Ми з братом розуміюче ставимося до ситуації Іванки, адже яка б вона не була, але вона наша сестра. Однак вже минуло багато років, її діти повироставли, а у неї нічого в житті не змінилося. Коли приїжджаю я або брат, то ми завжди матері гроші даємо, привозимо їй продуктів з міста. Коли є якась робота — картоплю садити чи сіно заготовляти — ми з братом завжди приїжджаємо допомогти. Ми з його дружиною ще й закрутки допомагаємо мамі робити. А Іванка просто приїжджає, поплачеться матері в жилетку, спакує сумки, візьме гроші і назад додому їде. А таке тепер стало повторюватися щотижня. Знову мама все з комори і холодильника вигребе Іванці в сумку, покладе гроші в кишені і жаліє її. А їй все погано живеться.

Мене вже це почало виводити з себе. Якось я вже не витримала і прямо Іванці сказала:
— Раз твій чоловік такий поганий, недостойний тебе, то чому ти досі з ним живеш? Діти ваші вже дорослі, немає чого у нещасливому шлюбі жити. Розлучися і живи сама. А з матері досить останнє тягнути. Вона ж крім пенсії нічого не має, сидить на одній картоплі. А тобі все віддає, навіть те, що ми їй привозимо — ковбаси, сири, рибу. Навіть гроші. Скільки це може тривати?

Брат мене у цьому підтримав. Так ми Іванці лавочку прикрили. Відразу її попередили, що якщо вона хоч щось від матері візьме, то ми їй більше не сім’я. Думали, що нарешті вдалося позбутися нахабної сестри. Однак вона інше вигадала. Приїжджаємо на вихідних, а сестра уже живе у матері в хаті. Каже, що пішла від чоловіка, як ми і радили. Тому вона повернулася в рідний дім.

Я шокована. Адже квартира, де вона жила з чоловіком до цього, взагалі-то наша з братом спільна власність. Наша тітка заповіла нам її на двох, коли Іванка ще не народилася. До заміжжя у тій квартирі жила я. Потім жив брат, поки не побудував свій будинок. Тоді уже Іванка там поселилася з чоловіком. Хоч вони усі там прописані, квартира все таки належить мені та братові.

Іванка мабуть вперше вирішила нас послухати і розлучитися, а квартиру залишити дітям, бо вони вже дорослі і з нею у селі жити не хочуть. Вона ще й згадала, що у материній хаті є її частка, тому швиденько налаштувала матір, поки нас не було, продати будинок у селі і купити квартиру у місті.

Я швидко зателефонувала братові, він приїхав як тільки зміг. Вирішили негайно діяти разом — взяли Іванку за лікті і повезли назад до сім’ї. Швидко ж вона режим дурочки увімкнула! Але ми по дорозі докладно їй пояснили, що свою квартиру ми продамо, тоді нехай вона і її діти думають де жити далі. До того ж попередили, щоб біля матері ми її більше не бачили. Від такої корисливої дочки більше шкоди, ніж користі. Материну хату ми теж продавати не будемо, поки мама жива.

Тепер нарешті до сестри дійшло, адже про неї ми давно нічого не чули. Однак рідня нас з братом засуджує, а мати ображається, адже ми завдали такої шкоди її улюбленій донечці. Однак я думаю, що ми дуже довго жаліли Іванку, і нарешті вчинили правильно, ми насправді захистили її. Дуже надіюся, що з часом вона сама усе зрозуміє.

Оцініть статтю
Джерело
Ми з братом привозимо матері гроші і продукти з міста, в усьому допомагаємо. А молодша сестра останнє у матері забере і назад їде. Мені це вже набpидлo, я сестрі так і сказала. Але матір на мене тепер обpажається