До цієї розмови я морально готувалася дуже довго. Хоча це моя дуже близька людина, але я не могла зважитись, щоб поговорити з бабусею на тему її квартири. Ще ж якось розмову до цього підвести потрібно. Я не знала як мені правильно зробити.
Я живу зі своїм чоловіком та дочкою, ми винаймаємо житло. Ми звичайна родина, обидва працюємо, дочка ходить у садочок. Нещодавно я була вимушена змінити роботу. На попередньому місяці, мені потрібно було понаднормово працювати , а іноді і без вихідних, хоча мені подобалась ця робота. Зараз я працюю поряд з домом і з нормальним графіком, але звісно ж почала заробляти менше. Зато я зараз встигаю забирати дочку з садочку , а ще мені потрібно встигати доглядати бабусю. Її я дуже люблю, можна сказати, що це вона мене виховала.
Коли у мене народився молодший брат, то всю свою увагу батьки переключили на нього, а мене майже не помічали і при першій же можливості віддавали мене бабусі на тиждень або місяць. З бабусею ми робили все те, що я повинна була робити з батьками. Тому вважаю її найріднішою людиною.
Зараз бабуся вже дуже старенька та і зі здоров’ям у неї проблеми. Тому тепер про неї піклуюсь я, ми з чоловіком навіть переїхала у квартиру яка ближча до бабусі, тепер ми майже сусіди.
Батьки взагалі не телефонують бабусі, вони кажуть що у них своїх турбот вистачає. Вони вважають більш цікавим піклуватись за мого брата,якому вже майже тридцять років. Часу на турботи з бабусею у них немає.
Я з батьками, якщо чесно не змогла знайти спільну мову. Я їх просто не розумію. Їм важливе лише життя мого брата, як би він не себе не поводив, вони його розуміють і підтримують, а я завжди навіть за їхню дитину не вважалась.
Нещодавно я як зазвичай прийшла до бабусі, потрібно було зробити генеральне прибирання, а коли закінчила, ми з бабусею сіли пити чай. І якось я випадково почала говорити на цю тему і все ж таки запитала. Чи не хоче вона за життя переписати на мене свою квартиру? У батьків житло є, і брату вони у кредит взяли квартиру. А я одна винаймаю житло, так ще і з дитиною. Тим паче ніхто з них не піклується про неї. Одній мені важливо, що буде з нею. Я пояснила, що мені від батьків нічого не перепаде, а заробити на власне житло коли ти винаймаєш квартиру майже неможливо, наша з чоловіком заробітна плата не так велика. А жити у чужих людей вже дуже набридло, хочеться мати свій куток. Ще й нещодавно хазяйка квартири сказала, що піднімає орендну плату на тисячу гривень.
Бабуся спочатку мовчала, а потім запитала:” Я ти що, все це зараз для мене робиш через квартиру?”. Я їй пояснила, що це не так, я роблю це через те що люблю її. І після цього бабуся сказала що більше не хоче говорити на цю тему, що квартира після її смерті дістанеться моїй мамі, а вона вже потім вирішить. За словами бабусі, рідна мати не залишить мене без житла. Хоча я впевнена, що це не так.
Далі ми змінили тему, але мені в душі було дуже неприємно. Цю ситуацію я розповіла своїй подрузі. Я пояснила, що від тієї квартири мені нічого не дістанеться, стовідсотково батьки віддадуть її брату. А після цієї розмови бабуся подумає, що я з нею тільки через її житло.
А подруга порадила мені, щоб не переживала,а просто на кілька тижнів щезла з бабусиного життя. Нехай побачить хто її доглядає, і як ти їй допомагала. Якщо буде телефонувати, сухо відповідай, що нехай її доглядає її улюблена дочка, якій діла немає до бабусі.
