Ми вирішили взяти дитину з дuтяч0г0 будuнkу. Друзі відм0влялu нас, а коли побачили, що ми забрали темношкірого хлопчика, прийшли у ш0k

Ми з дружиною давно хотіли народити дитину. Намагалися впродовж п’яти років, але безуспішно. Друзі, які спочатку підтримували, радили припинити спроби. В лице посміхалися і висловлювали слова підтримки, а за спиною перешіптувалися та строїли теорії про наші невдачі. Дружину засмучували ці балачки. Найкраща подруга постійно хвалила своїх дітей і співчувала, чим робила ще гірше. Друзі часто збиралися сім’ями. Нас звали не довго. Коли ми запитали: «Чому так?», отримали відповідь:

Ви бездітні. Швидко засумуєте разом з нами, повноцінними сім’ями. Ми постійно за дітей говоримо, а вам немає чого розповісти. Краще вдома посидіть, проведіть час разом!

Я вирішив менше спілкуватися з такими «друзями». Дружина впала в відчай, але я не хотів здаватися. Якщо не виходить самостійно народити, то можна всиновити. Яка різниця, ция кров тече в жилах, головне — хто виховав. Моя дружина обдумала ідею і погодилась. Може в нас ніколи не з’явиться спільна дитина. І що тепер? Не треба розкисати. Потрібно брати волю в кулак та вирішувати проблеми.

Наші батьки позитивно відреагували на наше рішення. Вони давно хотіли бавити внуків. Нарешті дочекалися такої можливості. Моя мама сплеснула в долоні. Вона не могла всидіти на місці. Її зжерела нетерплячка. Вона схопила мою дружину за руку та почала розпитувати геть усе. В першу чергу, кого візьмемо: дівчинку чи хлопчика? Ми хотіли хлопчика. Тепер зрадів батько. В нього одразу з’явився план виховання майбутнього внука. Мені вже шкода хлопчика. Батько заганяє його своєю риболовлею та футболом.

Друзі віднеслися двояко до новини. Вони намагались зробити щасливий вираз обличчя, але в них погано виходило. Я добре бачив безліч негативних емоцій. Вони в них на лобі написанні! Подруга дружина висловила таку думку:

pixabay

— Треба брати маленьку дитину. З дорослою багато проблем! Вже свій сформований характер. Важко знайти спільну мову. Ну, ти розумієш! — Вона різко розвела руки в різні сторони. — Це одні проблеми! До речі, ви не будете знати, від яких людей дитину забрали. Може вони мали безліч поганих звичок! Ви ще раз подумайте, чи потрібні вам ці проблеми!

Взяти малу дитину важко. Нам в душу запав темношкірий хлопчина. Він гарно поводився, вічливо привітався, розмовляв з повагою. Ми не радились. Нам вистачило одного погляду один на одного, щоб все зрозуміти. Нас не лякав колір шкіри чи вік хлопця. В дванадцять років — все ще дитина.

Наші батьки прийняли дитину, як рідну. Хлопець не очікував настільки теплого прийому. Моя мама бігала з кухні до кімнати з черговими голубцями. Батько розпитував про хобі та розповідав свої плани на хлопця. Він одразу покликав його на риболовлю, а потім весь вечір розповідав про чарівність зимньої риболовлі.

Друзі наговорили багато негативу. Вони бачили тільки колір шкіри нашого сина і повністю ігнорували людські якості. З мого злопця будуть люди. Я в цьому впевнений і ніхто не переконає мене в зворотньому. В майбутньому, син повністю довів мої слова. Радий, що ми колись наважились взяти дитину з дитячого будинку. Хочемо сходити ще раз і збагатити нашу сім’ю чудовою дівчинкою.

Оцініть статтю
Джерело
Ми вирішили взяти дитину з дuтяч0г0 будuнkу. Друзі відм0влялu нас, а коли побачили, що ми забрали темношкірого хлопчика, прийшли у ш0k