Ми самі смітимо, а потім жаліємось на уряд! Потрібно поводитись по-людськи, щоб не жити в свинарнику!

Жінка одного разу вирішила зібрати всю свою родину на пікнік. Вони вирішили відпочити в тихому місці, недалеко від будинку мами дівчини. Там була невелика, красива галявина біля озера, де колись сама жінка гуляла, збирала квіти, любила купатися в озері. Там буяла її юність. Серед подиху рослин і справжнього щастя.

Коли вони прийшли на те місце, то жінка була дуже розчарована. Галявину закидали сміттям! А прекрасні польові трави перетворилися у справжній бур’ян! Одним словом – жах!

Родина ледь знайшла місце на цій галявині, яке було більш-менш чисте, хоча все одно прийшлося прибрати сміття і недопалки, що лишилися від інших відвідувачів. Вони розвели вогонь в мангалі і, хоч шашлик і вийшов смачним, але жінку пригнічував вигляд її улюбленої галявини. Вона навіть не наважилася ступити поплавати в озеро, котре уже було забруднене.
Весь час вона нагадувала іншим, щоб всі не викидали сміття на галявину чи кудись ще, а складали в пакет, який вони потім заберуть з собою і викинуть у сміттєвий бак. Жінка дуже злилась, що люди бувають такі безвідповідальні і просто ведуть себе жахливо з природою.

Та й справді, хіба важко донести сміття до сміттєвих баків, які в сто метрах від галявини? Це не важко, це соромно має бути.
Коли вони вже вирушали додому, то жінка догляділа, що пакета з мусором ні в кого немає. Вона швидко почала всіх питати, де ж пакет? На що її мама відсахнулася і мовила, що вже викинули в очерет, бо вони, що не можуть робити як всі?
В жінки чуть не лопнуло терпіння. Дістати сміття з очерету – було неможливо, воно вже там застрягло… В той момент вона усвідомила, що її родина заслуговує на те, що має.

Такі люди заслуговують поганих доріг, смердючих річок, поганого світла від ліхтарів, життя в свинарнику загалом.
Бо це не влада смітить і все нищить, це самі люди тієї країни. Якщо ми не хочемо змінюватись самі – то як можемо змінити країну? Це нісенітниця! Все починається від себе, але люди на жаль, не хочуть щось робити. Тому й заслуговують жити, як свині.

Оцініть статтю
Джерело
Ми самі смітимо, а потім жаліємось на уряд! Потрібно поводитись по-людськи, щоб не жити в свинарнику!